Необхідні речі
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- ISBN: 9786171290396
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Необхідні речі». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)
Уві сні Браян нарешті заплакав. Він розумів, так. Добре зрозумів, що тепер уже надто пізно щось змінити.
Ґонт стиснув м’ячик. Засочилося ще більше крові, подушечки пальців глибоко занурилися в білу м’ясисту поверхню.
– Якщо не хочеш, щоб усі в Касл-Року дізналися, що це ти почав цю лавину, то, Браяне, краще роби так, як я скажу.
Браян заплакав ще сильніше.
– Коли ведеш справу зі мною, – сказав Ґонт, замахуючись для кидка, – потрібно пам’ятати дві речі: містер Ґонт краще знає… і справу не закінчено, доки містер Ґонт не сказав.
Він кинув м’яч тим звивистим грім-серед-ясного-неба рухом, який у Сенді Коуфекса було важко відбити (принаймні такою була скромна думка Браянового батька), і м’яч, влетівши в рукавицю Г’ю Пріста, вибухнув. Кров, волосся й волокнисті шматочки плоті розлетілися на яскравому осінньому сонці. А тоді Браян прокинувся, плачучи в подушку.
Тепер Браян їхав, щоб зробити те, що йому наказав містер Ґонт. Відмазатися було легко: він просто сказав мамі з татом, що не хоче йти зранку в церкву, бо болить шлунок (і це не була брехня). Як тільки вони пішли, Браян підготувався.
Крутити педалі було складно, як і тримати рівновагу, через холодильник для пікніка «Плеймейт» у кошику. Той був дуже важкий, і Браян увесь стік потом і засапався, доки доїхав до дому Джерзиків. Цього разу він не вагався, ніякого дзвоника в двері, ніякої запланованої легенди. Тут нікого немає. Сенді Коуфекс/Ліленд Ґонт сказав йому вві сні, що Джерзики залишаться на довше після меси об одинадцятій, щоб обговорити прийдешню «Нічку казино», а після цього відвідають друзів. Браян повірив. Усе, чого йому зараз хотілося, – це якнайшвидше закінчити цю огидну справу. І коли він це зробить, то поїде додому, припаркує велосипед, а решту дня лежатиме в ліжку.
Він дістав сумку-холодильник із кошика, тримаючи обома руками, і поставив у траву. Браян стояв за живоплотом, де його було не видно. Те, що він збирався зробити, спричинить чимало шуму, але Коуфекс-Ґонт сказав не перейматися. Сказав, що більшість людей на Віллоу-стріт – католики і майже всі, хто не ходить на месу об одинадцятій, відвідують її на восьму, після чого роз’їжджаються в різноманітні недільні відпочинкові поїздки. Браян не знав, правда це чи ні. Точно він знав лише дві речі: містер Ґонт краще знає і справу не закінчено, доки містер Ґонт так не сказав.
І отож.
Браян відчинив холодильник. Усередині лежало з десяток чималих каменюк. Кожна була обгорнута аркушем, які Браян видер зі шкільного зошита і прикріпив одною-двома канцелярськими гумками. На кожному аркуші великими друкованими літерами було виведено повідомлення:
Браян узяв одну каменюку й пройшовся газоном, доки не опинився на відстані менше десяти футів від великого вікна у вітальні Джерзиків – того, що називали «панорамним» ще на початку шістдесятих, коли цей будинок будували. Він замахнувся, повагався лише мить, а тоді запустив камінь, як Сенді Коуфекс перед першим бетером у сьомій грі Світової серії. Пролунав гучний немелодійний гуркіт, після чого важкий стукіт, коли камінь упав на килим вітальні й покотився по підлозі.
Той звук справив на Браяна дивне враження. Страх покинув його, а огида від цього завдання – яке ну аж ніяк, навіть залучивши всю можливу фантазію, не можна було б назвати чимсь таким незначним, як розіграш, – також випарувалася. Брязкіт розбитого скла розпалив його… насправді, навіть подарував відчуття, схожі на ті, що бували, коли він мріяв про міс Реткліфф. То дурниці, і він це розумів, але в цьому не було жодних дурниць. Це було по-справжньому.
Крім того, він усвідомив, що тепер йому як ніколи хочеться володіти карткою Сенді Коуфекса. Браян відкрив ще один вагомий факт про власності й особливий психологічний стан, який вони передбачають: що більше людині доводиться пройти через те, чим вона володіє, то більше їй хочеться втримати ту річ.
Браян узяв ще два камені й підійшов до розбитого панорамного вікна. Він зазирнув усередину й побачив перший камінь. Той лежав біля дверного прорізу між вітальнею й кухнею. Там він мав дуже неправдоподібний вигляд – ніби гумовий чобіт на церковному тетраподі або троянда на блоку циліндрів трактора. Одна з гумок, що тримали записку, розірвалася, але інша була на місці. Браян перевів погляд ліворуч і оцінювально зупинив його на телевізорі «Соні».
Браян замахнувся й кинув. Камінь поцілив просто в центр екрана. Пролунав порожній удар, спалах світла, і на килим посипалося скло. Телевізор захитався на стійці, але втримався.