Велика маленька брехня

— Здається, мене зараз знудить, — сказала Маделін.

— Я знаю, — відповів Натан.

Маделін глибоко вдихнула та стала вивчати веб-сайт із професійної маркетингової точки зору. Крім фото Абігель на сайті також були фотографії, що ілюструють дитячі шлюби та сексуальне рабство. Абігель, очевидно, наповнила сайт сама, не питаючи дозволу. Текст був непоганий. Безпосередній. Переконливий. Емоційний, але не надмірно. Окрім помилки у слові «привілейована» і того факту, що сама справа була жахлива, для чотирнадцятилітньої дівчини це було вражаюче.

— Це взагалі законно? — запитала вона за мить. — Це має бути незаконно, неповнолітня дитина не може продати свою цноту.

— Якби хтось хотів її купити, це було б незаконно, — сказав Ед. Вона чула, що він говорить крізь зуби.

На якусь мить Маделін розгубилася, бо зрозуміла, що розмовляє з Натаном. Підсвідомо вона думала, що спілкується з Едом, бо раніше їй ніколи не доводилося обговорювати із Натаном складні моменти батьківства. Вона встановлювала правила, а Натан їх виконував. Вони ніколи не були командою.

І водночас вона усвідомила, що якби це був Ед, то розмова була б іншою. Еда б обурила думка, що якийсь чоловік міг би купити цноту Абігель, звісно, він би обурився, однак не відчував би тієї внутрішньої агонії, котру переживав Натан. Якби це була Хлоя, тоді так. Але у стосунках Абігель та Еда завжди була певна дистанція, котру Маделін весь час заперечувала, а Абігель завжди відчувала.

Вона клікнула на розділ «Ставки та пожертви». Абігель налаштувала розділ таким чином, щоб люди могли робити «ставки» та лишати коментарі.