Велика маленька брехня

— Так, саме її я маю на увазі. Та забудь ти про ту петицію! Це про… як же це мені сказати? Це має стосунок до чоловіка нашої спільної подруги.

— І до няні, — сказала Маделін.

— Саме так, — відповіла Лорейн.

— Я не ро… Ні. — Маделін прибрала ноги зі столу і сіла рівно. — Ти жартуєш? Джіо та няня? — Було просто неможливо не втішитися таблоїдністю цієї історії. Правильний, законослухняний, гладкий любитель спостерігати за пташками Джіо та молоденька французька няня. Це була така огидна і приваблива стереотипна історія. — У них роман?

— Так. Просто тобі Ромео і Джульєтта, тільки це Джіо і Джульєтта, — сказала Лорейн, вона вочевидь вже облишила спроби не втаємничувати у цю історію колег.

Маделін відчула легку нудоту, ніби проковтнула щось надто солодке.

— Це жахливо. Огидно. — Звісно, вона бажала Ренаті зла, але ж не такого. На розпусного чоловіка заслуговувала лише розпусна жінка. — А Рената знає?

— Звісно, ні, — сказала Лорейн. — Але це точно. Джіо сказав Ендрю Фаррадею під час гри в сквош, а Ендрю сказав Шейну, а той — Алексу. Чоловіки — такі пліткарі!

— Хтось має їй сказати.

— Це точно буду не я, — заявила Лорейн. — Пристрельте того, хто приніс погані новини, і таке інше.

— Я не можу, — сказала Маделін. — Я — остання людина, від якої вона мала б це почути.

— Тільки не кажи нікому, — попросила Лорейн. — Я обіцяла Алексу, що про це анічичирк.

— Добре, — сказала Маделін. Без сумніву, ця гаряча плітка торувала собі шлях півостровом, немов пінбольна кулька, від друга до друга, від чоловіка — дружині, і ось-ось дасть добрячого ляпаса Ренаті, а бідолашна жінка думала, що найстрашніша річ у її житті — це те, що її доньку кривдять у школі.

— Очевидно, маленька Джульєтта хоче, щоб він поїхав із нею до Франції і познайомився з батьками, — сказала Лорейн, копіюючи французький акцент. — О-ла-ла.

— Досить, Лорейн, — відрізала Маделін. — Це не смішно. Не хочу більше цього чути. — Це було абсолютно нечесно, якщо зважити, що вона сама попросила Лорейн розповісти.

— Вибач, люба, — незворушно сказала Лорен. — Чим я можу тобі допомогти?

Маделін забронювала місце на сторінці, і Лорейн швидко та ефективно з усім впоралась. Маделін подумала, що таки варто було надіслати імейл.

— Побачимося в суботу ввечері, — сказала Лорен.

— В суботу? А, точно, вікторина. — Маделін навмисно говорила приязно та м’яко, щоб згладити свою різкість. — З нетерпінням чекаю. Я купила нову сукню.

— Можна було не сумніватися. Я буду Елвісом. Ніхто не сказав, що жінки можуть бути лише Одрі, а чоловіки — Елвісами.

Маделін засміялася і знову відчула приязнь до Лорейн, чий голосний хрипкий сміх задаватиме тон веселощам.

— Тож побачимося, — сказала Лорейн. — Ой, зажди! Що то за благодійний проєкт, котрий затіяла Абігель?

— Я не дуже в темі, — сказала Маделін.— Вони збирає гроші для «Amnesty International» для чогось там. Може, то лотерея. Треба їй сказати, що для проведення лотереї вона має отримати дозвіл.