Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Отже, у вас, баронесо, скоро з'явиться можливість стати першовідкривачем цілого світу.
— Не я буду першою. Цей світ відкрила доктор Сайна Тарі. Їй ця честь належить за правом. Я обов'язково зареєструю її заявку в Арпікранському Університеті.
— Коли повернетесь.
— Якщо повернуся.
У великій круглій кімнаті усамітнилися Шерма і Сестра Овіта. Два творіння майстра Тейсанболона. Ззовні не схожі: одна напружена і нервова, немов струна, з тілом і обличчям юної богині; друга — відсторонена від світу пристрастей, атлетично збудована, з глибокими синіми очима, погляд яких спрямовано в безмежжя, видиме лише їй.
— Колись, Ої, нам не треба було язика і губ, аби розуміти одна одну, — Шерма тулиться до стійки з резервними енергетичними модулями. Немов гнучка лоза до пальми.
— Тоді ми були майже однаковими, Шей.
— Ми ніколи не були однаковими.
— Я сказала «майже». Творець Тейсан звільнив мене від зла. Але у цьому немає моєї заслуги.
— Ти хотіла сказати «звільнив від призначення».
— Я сказала те, що хотіла сказати. Я вдячна творцеві. І мені шкода тебе, Шей.
— Це тобі мене шкода через те, що я не можу чути таємничих пісень Космосу?
— Тому що ти невільна.
— Я вільніша, аніж ти, Ої.
— Тобі навіть не відомо, що таке свобода.
— То просвіти ж мене, Преподобна сестро Овіто, — Шерма ритуально вклоняється у той спосіб, що ним звичайні піфійки вітають старших за ієрархією.
— Не сердься, Шей. Творець так щедро обдарував тебе, що тобі не потрібне просвітлення. Але твоя досконалість не призначена для свободи.
— А лише для помсти, так?
— Так. І тобі самій про це відомо.
— Невідомо.
— Відомо, Шей, — у синіх очах сріблиться сталевий відтінок.
— І ти не хочеш мене виправити?
— Я не називаю тебе відступницею.
— І за це спасибі тобі, Ої. Ти завжди відзначалася рідкісною добротою. Ти всіх жаліла, всім співчувала… Навіть коли Ніко наказав убити Ленго, ти не перестала задовольняти його в ліжку. Цього старого цурукана… І мене змусила.
— Якби я цього не зробила, то він убив би нас усіх. Згадай, яким він тоді був наляканим.
— Не вбив би. Ми надто дорого обійшлися компанії.
— Вони закривали і дорожчі проекти. Вони ж мільярдери і хазяї Альфи.
— Залишимо це. Проїхали. Ти допоможеш мені на Фаренго?
— Усі загинуть. Зі мною чи без мене.
— Так вважають Знаючі?
— Ящери десятки тисяч років намагалися проникнути в таємниці Фаренго, але, врешті-решт, відступили.
— Раса ящерів усе робить у сплячці.
— Давня раса — мудра раса. Діє обережно, намагається не допускати помилок. Ґирги їм дорого коштували… — Овіта зустріла темне полум'я у погляді Шерми і пригасила його внутрішнім зусиллям синіх очей. — Я піду з тобою до святині, Шей, піду, так… Але попереджаю тебе: це буде похід приречених. Великий план майстра Тейсана закінчиться на Фаренго. Безглуздо і безславно.
— Я не відступлю, — ледь чутно промовила Шерма.
— Бідна, бідна Шей, — Преподобна Овіта підійшла до відступниці й обняла її.
Підводне місто Ганаз, Перламутровий Океан,
північна півкуля планети Ноли (4КВ06:2),
зоряна система Ніргарі.
З октомбрія 416 року Ери Відновлення
Океанські міста Ноли закріплювалися на високих металевих колонах, глибоко забитих у скелясте дно. У гарну погоду дископодібні й кулеподібні будинки здіймалися цими колонами над поверхнею океану і розкривалися, наче гігантські квіти. А в сезони штормів вони стуляли пелюстки захисних екранів і ховалися під воду, наближаючись до тих придонних копалень і глибинних шахт, що правили за господарську основу колонії.
У день прибуття комісара Маркова над Ганазом сяяло сонце — обідній шафрановий диск Ніргарі. Корабель-човник сів на плаваючу платформу. Вона мала гучну назву Посадкової Дистанції адміністративного сегмента міста. Уповноваженого посланця самого імператора на Дистанції зустріли найвищі посадові особи Ганаза — статечний і вгодований мер, старший шериф, котрий щиро і вірнопіддано вирячував водняві очі, та місцевий резидент Служби, котрий одягнув, згідно із ситуацією, білосніжний парадний скафандр капітана другого ранґу.
— У мене мало часу, — повідомив замість привітання Марков, мружачись на яскраве веселкове ґало, що оточувало полуденну Ніргарі. — Я з асистентами проведу допит затриманого клонороба. Пізніше ми разом із вами, — він вказав пальцем на резидента, — оглянемо колишній будинок Тейсанболона.