Непрохані

— Які люди, Ґері? Твоя дворічна донька і покійний бізнесмен з Іллінойсу? Вони у змові між собою? Ти це намагаєшся сказати?

— Та ні, Джеку, ні! Їх багато, вони є в усьому світі. Ціла група людей, яка так усе організувала, що тепер може повертатися з небуття — раз у раз. Вони навчилися це робити сотні, тисячі, може, десятки тисяч років тому! Ти ж сам це сказав, пам’ятаєш? Про Донну, у школі. Що вона прийшла у цей світ, чимало знаючи про нього.

— Ґері, то була просто фігура мовлення. Господи Ісусе, мені було вісімнадцять років. Я просто хотів здатися розумним, та й годі.

— Але ти мав рацію. У тому-то й справа — деякі люди дійсно знають світ краще, ніж мали би, принаймні, світ знає ота друга душа, що живе у них усередині. Колись група людей знайшла спосіб повертатися, підселятися у голову іншого.

Ще раз проїжджати маршрут зайцем. Вони придумали, як собі нагадувати про колишні свої особистості. Вони почали планувати свої повернення, щоб у нових життях бути справді собою, а не якимись непевними думками в чужих головах. Тому-то деякі люди — негідники від народження, Джеку. Це…

— Ґері, послухай фахівця. Негідниками не народжуються.

— Та що ти? І як, багато копів і соціальних працівників поділяють цю думку? Багато адвокатів? Багато батьків, чиї діти абсолютно некеровані й роблять усе, абсолютно все на зло? Деякі непроханці — пристойні, хороші люди. Джо Кренфілд був такий. Але інші — зовсім ні. Вони повертаються тільки тому, що мало шкоди завдали цьому світу минулого разу. Вони чекають, поки не стане ясно, що дитина не помре без причини, як це буває з немовлятами. Потім починають мостити в ній гніздо. Саме тому у два-три роки діти влаштовують такі істерики — то дві душі сперечаються за владу над розумом. І саме тому у старших дітей бувають кошмари — то вони намагаються уві сні прогнати, перемогти чужинця. Налякані, збентежені, несвідомі того, що відбувається в їхніх головах, коли вони слабкі та вразливі. Недарма вундеркінди або помирають молодими, або божеволіють, Джеку. Воно нічого, коли непроханець бере справу у свої руки і свідомо керує долею людини — коли ви ніби в одному човні. Та коли ти гадки не маєш, що з тобою коїться, просто чуєш голоси — то дуже легко допитися чи доколотися до смерті або здуріти.

Я не знав, що йому на це сказати.

— Я досі не почув, до чого тут моя дружина, Ґері.

— У паперах фірми, яка займалася спадком Джо, її ім’я. «Бернел і Літтон» — частина організації, яка підтримує всю цю систему. Непроханцям доводиться щоразу починати свою фінансову історію з нуля, бо в іншому разі з’явиться забагато людей з величезними статками, які вони не успадковували, а це підозріло. Я так розумію, що під кінець життя вони мусять позбутися усіх статків і почати нове життя з чистої сторінки. І саме це…

— Ґері, відсутність чогось — це не доказ.

— Я знаю, Джеку, я, чорт забирай, юрист. Але зрозумій: Емі та Кренфілд пов’язані між собою. Врешті-решт усе зводиться до отих десяти відсотків від його спадку. Я не розповів тобі всього, бо не думав тоді, що ти повіриш.