Смілла та її відчуття снігу

У своїй каюті я переодягаюся в робочий одяг. Він дав мені підходящий розмір. Якщо робочий одяг взагалі може бути підходящого розміру. Я надягаю пояс поверх халата. Тепер я більше не схожа на поштовий мішок-. Тепер я схожа на пісковий годинник заввишки один метр шістдесят сантиметрів. Я пов’язую шовкову хустку на голову. Мені треба робити прибирання, і я не хочу, щоб пилом припало гарне коротеньке волосся, що почало покривати мою плішину. Я йду по пилосос. Ставлю його в коридорі і спокійно прямую до кают-компанії. Але не для того, щоб продовжити сніданок. Я не могла з’їсти ані шматочка. За ніч море крізь ілюмінатор просоталося до мого шлунка, з’єдналося з присмаком дизельного палива, з усвідомленням того, що я перебуваю у відкритому морі, і огорнуло мене зсередини теплуватою нудотою. Є люди, які стверджують, що можна здолати морську хворобу, вийшовши на палубу на свіже повітря. Можливо, це і подіє, якщо судно стоїть біля причалу або йде по каналу Фальстербо і можна вийти й подивитися на тверду землю, яка незабаром опиниться у тебе під ногами. Коли вранці, постукавши в мої двері, мене будить Сонне, щоб дати ключа, і я одягаюся і в пуховику й лижній шапочці виходжу на палубу, де, дивлячись у непроглядну зимову пітьму, усвідомлюю, що тепер мені вже нікуди діватися, бо я у відкритому морі і зворотного шляху у мене немає, — ось тут мені стає по-справжньому погано.

Два столи в кают-компанії прибрано і витерто. Я стаю біля дверей, що ведуть у камбуз.

Урс збиває кипляче молоко в каструлі. Я прикидаю, що він має важити кілограмів сто п’ятнадцять. Але він міцний. Узимку всі данці стають блідими. Його обличчя, мабуть, навіть зеленувате. Від жари камбуза воно ще вкрите потом.

— Чудовий сніданок.

Я його і не пробувала. Але з чогось же треба почати розмову.

Він усміхається мені і, стенувши плечима, збиває молоко далі.

— I am Schweizer.[21]

Мені було дано привілей вивчити іноземні мови. Замість того щоб, як більшість інших людей, говорити жалюгідним варіантом лише своєї власної мови, я, крім цього, можу безпорадно висловлюватися ще двома-трьома іншими.

— Friihstiick, — кажу я, — imponierend. Wie ein erstklassiges Restauran.[22]

— Ich hatte so ein Restaurant. In Genf. Beim See.[23]

На таці у нього приготовані кава, гаряче молоко, сік, масло, круасани.

— На місток?

— Nein.[24] Сніданок не треба подавати. Його підіймають кухонним ліфтом. Але якщо ви прийдете об одинадцятій п’ятнадцять, фрейлейн, то буде другий сніданок для офіцерів.

— Як працювати кухарем на судні?

Питання є виправданням тому, що я не йду. Він ставить у кухонний ліфт тацю й натискає кнопку, на якій написано «Навігаційний місток». Тепер він готує наступну тацю. Саме ця порція і цікавить мене. Вона складається з чаю, підсмаженого хліба, сиру, меду, варення, соку, зварених некруто яєць. Три філіжанки і три тарілки. Тобто на шлюпковій палубі «Кроноса», куди заборонено ходити стюардесі, троє пасажирів. Він ставить тацю у ліфт і натискає кнопку «Шлюпкова палуба».