Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Німа смерть - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Німа смерть

Электронная книга - «Німа смерть». Краткое содержание книги:

«Німа смерть» — другий детектив блискавичного циклу про комісара Рата, який було розпочато романом «Мокра риба». Він продовжує серію кримінальних романів Фолькера Кучера, чудово екранізованих під назвою «Вавилон — Берлін».
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він — той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок — і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
1 ... 102 103 104 105 106 107 108 109 110 ... 203
Перейти на страницу:

Для зворотного шляху Рат знову обрав АФУС. Цього разу не так заради заощадження часу, як заради поліпшення гумору. Гроші знову не були витрачені марно — по-справжньому приємно було розігнати «Б’юїк» на повну у напрямку берлінської радіо вежі. Рат мусив скинути швидкість лише коли повернувся до міського руху, де панував більш неквапливий темп.

На Бісмаркштрасе, біля Муніципальної опери стояла телефонна будка, і Рат знову спробував видзвонити таксиста.

Цього разу він, нарешті, таки виловив Фрідгельма Зільке, повідомив йому, чиє тіло сьогодні знайшли, і наказав таксистові з’явитися до Замку.

Незадовго перед пів на другою Рат вийшов із машини у критому дворі Управління, цілковито задоволений собою. Щастить працьовитим! Ще одна з приказок батька, за цих конкретних обставин доволі доречна. Проблему з Оппенберґом розв’язано, і невдовзі буде розв’язано проблему з Зільке. По обіді свідчення водія таксі буде офіційно внесено до файлу справи Вівіан Франк, який ще треба створити. Тим часом, побачимо, чого досягли наші колеги у Вроцлаві.

Коли Рат зайшов у свій кабінет, Ланґе за столом Ґрефа вже не було.

— Він із Бьомом, — доповіла Фосс. — На вас теж чекають, так мені доручено вам переказати.

Рат пішов. Бьом щойно повернувся до Замку, всі зібралися коло його письмового столу, як при вогнищі індіанського вождя — Геннінг, Темме і Ланге, який винувато потиснув плечима, коли Рат увійшов.

— Осьде й наш блудний син, — привітав його появу Бьом. — Чому ти не взяли з собою колегу Ланґе, як я наказував?

Рат прочистив горло. Чому він має нескінченно виправдовуватися перед Бульдогом?

— У Вівіан Франк немає родичів у Берліні, — повідомив він, — її родина мешкає у Бреслау, тому колезі Ланґе я...

— То чому ви не поїхали до Бреслау?

— Перепрошую?

— Чому ви не поїхали з колегою Ланґе у Бреслау, щоб повідомити родичам жертви про вбивство?

— Мені це здалося надмірним ускладненням справи, пане старший комісаре. Детектив Ланґе мав попросити колег із Бреслау про допомогу в цьому питанні. Я думав, що у дусі заходів з економії коштів Міністерства внутрішніх справ...

— Ви повинні не думати, а робити, що вам наказано!

— Що стосується аспекту мислення, пане старший комісаре, я рішуче не згодний.

— Не давайте багато волі язику, комісаре.

— Поїздка до Бреслау недоречна, оскільки дуже сумнівно, що хтось з родини приїде на похорон загиблої, не згадуючи вже про ідентифікацію тіла.

— З чого ви робите такий висновок?

— Вівіан Франк відцуралася своєї рідні. Її батько відомий вроцлавський рабин, а сама Франк... вона була, так би мовити, чорною вівцею, про яку не згадують на сімейних урочис­тостях.

— Можливо, — зауважив Бьом, — але факт смерті часто змінює ставлення до особи.

— Встановивши контакт з Бреслау, ми це з’ясуємо, — відказав Рат. — У контексті запобіжного заходу, я попросив продюсера Франк про ідентифікацію її тіла. Він також перебував з нею в інтимних стосунках. Він може прибути у морг на третю.

— Гаразд, — пробурчав Бьом, — на разі обмежимося цим.

— Якби він однозначно упізнав актрису, ми змогли б запланувати на сьогодні пресконференцію.

— Що?!

У Бьома був такий вигляд, ніби Рат щойно зробив йому аморальну пропозицію.

— Викиньте цю думку з голови! — гримнув він. — Стосується всіх присутніх: я не бажаю зараз читати про цю справу у пресі! Ще одна мертва актриса — друга менше ніж за тиждень! Гієни від преси неодмінно вимудрують якийсь зв’язок.

— Але дві смерті не мають нічого спільного, — наважився Ланґе. — Взагалі жодної подібности, крім того, що обидві жертви — актриси.

— Журналюгам це до лампочки! — буркнув Бьом, і Ланґе зашарівся.

Старший комісар, обвівши присутніх суворим поглядом, повторив вимогу:

— Отже, ані прес-конференцій, ані прес-релізів. Я не хочу, щоб хтось з нині тут присутніх взагалі щось подавав про цю справу. Не раніше, ніж ми її закриємо. Не раніше, ніж зможемо сказати берлінцям, що в їхньому місті немає серійного вбивці.

Усі мовчали, спустивши очі на носаки своїх черевиків чи на свої нігті.

Рат прочистив горло.

1 ... 102 103 104 105 106 107 108 109 110 ... 203
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)