Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. Особливості, що встановлені ст. 1176 ЦК, стосуються шкоди, завданої діями, що перелічені у ч. 1 та ч. 5 цієї статті. У решті випадків шкода, заподіяна незаконними діями або бездіяльністю чи незаконними рішеннями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Формулювання «на загальних підставах» використовується не тільки у ч. 6 ст. 1176 ЦК, а і в ч. 1 ст. 1180 ЦК, ст. 1185 ЦК, абзаці другому ч. 1 ст. 1186 ЦК. Але не можна стверджувати, що у ч. 6 ст. 1176 ЦК це формулювання вживається у тому самому розумінні, що й в інших перелічених статтях. Коли законодавець відсилає до загальних норм, то слід мати на увазі, що загальні норми бувають двох видів: 1) загальні, які стосовно будь-яких інших норм, що регулюють ті самі відносини, не можуть бути визнані спеціальними (загальні норми, стосовно яких немає норм більш загальних); 2) загальні норми у відношенні до спеціальних, які (загальні норми), у свою чергу, є спеціальними стосовно більш загальних норм. Стосовно ч. 1 ст. 1180 ЦК, ст. 1185, абзацу другого ч. 1 ст. 1186 ЦК загальними нормами є ті, що формулюються в ст. 1166, 1167 ЦК. Тут проблеми пошуку загальних норм не виникає, оскільки є очевидним, які норми мають на увазі, коли законодавець відсилає до загальних норм. Стосовно норм, що формулюються в ст. 1176 ЦК, загальними є норми, що формулюються в ст. 1173, 1174 ЦК. Стосовно цих останніх, які розглядаються як спеціальні, загальними є норми, що формулюються в ст. 1166 і 1167 ЦК. Логічним був би висновок про те, що, вказуючи на загальні підстави відшкодування шкоди в ч. 6 ст. 1176 ЦК, законодавець відсилає до загальних щодо цього законодавчого положення норм, що формулюються в ст. 1173, 1174 ЦК, а не тих норм, що є загальними щодо названих.
Отже, формулювання ч. 6 ст. 1176 ЦК означає, що відповідальність несе держава за наявності підстав, установлених ст. 1166 ЦК, з урахуванням ст. 1173, 1174 ЦК, тобто незалежно від вини названих у цій частині органів чи посадових або службових осіб. Оскільки відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК шкода відшкодовується на загальних підставах, в таких випадках не застосовується порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (до- судового) слідства, прокуратури або суду, який (порядок) відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК має встановлюватись законом.
4. Відповідальність на загальних підставах відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК настає, зокрема, у випадках, передбачених ст. 1 Закону [66]. Це такі дії: 1) незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади), незаконне проведення інших процесуальних дій, що обмежують права фізичних осіб; 2) незаконна конфіскація майна (крім випадків застосування кримінального покарання), незаконне накладення штрафу (крім випадків застосування кримінального покарання);
3) незаконне проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами «Про оперативно-розшукову діяльність» [47], «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [54] та іншими актами законодавства.
5. Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК зобов’язання щодо відшкодування шкоди виникає у разі: 1) постановлення судом виправдувального вироку; 2) скасування незаконного вироку суду; 3) закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства; 4) закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Але самі по собі ці обставини не є достатніми для виникнення зобов’язання щодо відшкодування шкоди. Якщо не було незаконних дій чи рішень органів, зазначених у заголовку і тексті ст. 1176 ЦК, названі обставини не породжують зобов’язання щодо відшкодування шкоди. Так, п. 1 — 4 частини першої ст. 7 Кримінально-процесуального кодексу [16] передбачають можливість закриття провадження у справі у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням обвинуваченого з потерпілим, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації. Закриття провадження в кримінальній справі з таких підстав зазвичай означає, що притягнення до кримінальної відповідальності чи застосування запобіжних заходів було законне, а тому воно (закриття провадження) не тягне виникнення зобов’язання щодо відшкодування шкоди.
6. Із положення ч. З ст. 1176 ЦК про те, що право на відшкодування шкоди не виникає у разі закриття кримінальної справи на підставі закону про амністію або акта про помилування, не може бути підставою для спростування коментаря, викладеного в попередньому пункті, про те, що таке право не виникає також у разі закриття провадження у кримінальної справі з підстав, передбачених у п. 1 — 4 частини першої ст. 7 КПК.