Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
- Автор: Смолич Юрий Корнеевич
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Наукова думка"
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні». Краткое содержание книги:
Коли вішалка, перекинута Зіловим, була спільними зусиллями встановлена на місце, а Валина нога, віддавлена Теменком, більш-менш заспокоїлася, ми всі незграбно й вимушено поприлипали до стін у великій залі квартири Вахлакових, чекаючи на початок репетиції, Аля раптом кинула на Сербина голубими білками своїх завжди примружених і тьмяних очей.
— Ах, це ви й є Сербин! — заінтриговано придивилася вона до нього. — Я знаю, це ви закохані в Катрю Крос!
Сербин мало не впав. І стіл, і рояль, і вішалка з зонтиками, і Венера Мілоська, і сама Аля звилися довкола нього в химерному канкані. Він закоханий у Катрю Крос! Це сказано щойно голосно і при всіх. Господи! Він же був певний, що це відомо тільки йому самому, та й то наодинці, а весь інший світ не довідається про це ніде, ніколи й ні за яких обставин. Закоханий! Таж саме звучання цього слова ганебне для гімназиста п'ятого класу й лівого інсайда футбольної команди! Сором! Ганьба!! Кінець світу!!!
Коли за досить довгий час Сербин нарешті сяк-так очуняв, він постарався ввімкнути себе знову в навколишній світ і несміливо роздивився навкруги. Серце його дубіло від уяви тих змін, що віднині мали статися довкола нього і в його житті. Але навдивовижу все було незмінне й ціле. Кінця світу не відбулося. Сербин стояв один під стіною, прикипівши до неї, здавалося, назавжди. Товариші таки покинули його, вони відсахнулися від нього. Зілов зовсім зник. Туровський і Кашин сиділи на канапі, Кульчицький і Теменко стояли коло рояля. Але між Туровським і Кашиним сиділа тоненька й маленька Валя. Її кавалери один перед одним лізли із шкіри, щоб привернути до себе її увагу. Кульчицький перехилився Алі через плече і щось нашіптував їй стиха. Аля червоніла, сміялася, томно мружила очі і грозила Кульчицькому пальчиком. А Теменко — так, так, стидкий відлюдок Теменко, що мав грати лікаря-німця без слів, — тупцював з другого від Алі боку і все намагався ввернути й собі якесь цікаве і, почувалося, недвозначне слівце. Кульчицький з-за спини пригрожував йому кулаком.
Сербин схрестив руки на грудях і з печальним презирством, з трагедійним виразом ображеної гідності кинув довкола своїм орлиним поглядом. Але ні на його гідність та презирство, ні на його самого ніхто не звертав ніякої уваги. Всі були зайняті своїми ділами. Сербин пройшовся по кімнаті й кашлянув… Потім підійшов і постояв коло Валі з Туровським і Кашиним. Потім коло Алі з Кульчицьким і Теменком. Він кашлянув ще раз, надіючися ще раз звернути на себе Алину увагу. Але Аля була захоплена розмовою з Кульчицьким.
Сербин вийшов у коридорчик і кухню. У кухні під тягою стояв наставлений самовар. За нього забули, і він пригас. На табуретці поруч лежав самітний Пантелеймонів чобіт. Сербин вхопив чобіт і почав озвіріло помпувати, роздмухувати жар…
Мельпомена[190] оселилася серед нас. Негайно ж вона почала виводити в світ і своїх подружок. Венера[191] прибігла перша. О, ці вже стародавні музи й богині! Вони ніколи не ходять по одній…
НЕСПОДІВАНИЙ ПЕРСОНАЖ
Макар і Жайворонок не брали ніякої участі в нашому гімназичному театрі. Перший заявив себе абсолютно бездарним до всіх видів і жанрів мистецтва, другий назвав їх недоречними дурницями й дитячими забавками.
Макар і Жайворонок бродили по місту до сьомої, а після сьомої валялись у Піркеса на його ліжку і «верблюді». Самого Піркеса тепер вдома майже ніколи не бувало. Крім лекцій, йому доводилося тепер бігати ще й на репетиції квартету. З спеціального дозволу директора репетиції відбувалися до десятої вечора.
Тому Жайворонок і Макар були дуже здивовані, коли, підходячи якось до дверей Піркесової кімнати, вони почули тихі й зажурні рулади його смичка. Піркес грав.
Але Піркес був не один. Проти нього на «верблюді», тісно стуливши коліна, застромивши між них стулені долоні й нахилившись наперед, сиділа дівчина. Її очі були теж втуплені в Піркесове обличчя. Це була зовсім не відома нам дівчина, очевидно, навіть не місцева. Їй було років шістнадцять-сімнадцять, вона була чорнява, смуглява і гарна.
Макар і Жайворонок розгублено застопорилися на порозі. Піркес помітив їх, одірвав смичок від грифа — звуки раптом і неприємно урвались — і помаяв над головою на знак привітання.
190
Мельпомена — в давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, покровителька трагедії.
191
Венера — в давньоримській міфології богиня весни, садів, плодівництва, пізніше — кохання і жіночої вроди.