![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
А в Міллеровій голові все потроху йшло шкереберть. Він знав, що в його мозку існувало дві різні свідомості. Одна звична, добре відома. Та, що обдумувала і рахувала все, що відбувалося – коли і який наступний крок зробити, аби з’єднати крапки між станцією Феб, Церерою, Еросом і Жульєттою Мао, як розслідувати цю справу. Ця його версія сканувала натовп так, немовби оглядала місце злочину, чекала на деталі, на якісь зміни, що їх можна узяти до уваги. Підштовхувала його у правильний бік, до вирішення справи. Це була короткозора, тупа версія його, яка не могла уявити власної смерті, і вона була впевнена, в-п-е-в-н-е-н-а, що щось буде після.
Інший Міллер був інакшим. Тихішим. Можливо, сумним, але цільним. Багато років тому він читав поему «Само-смерть», і дотепер він не розумів цього терміну. Вузол в його психіці було неможливо розв’язати. Вся енергія, яку він направив на утримання всього в купі – Церери, його шлюбу, його кар’єри, його самого – тепер вивільнилась. Цього дня він застрелив більше людей, аніж за всю кар’єру копа. Він почав, лише почав усвідомлювати, що закохався в об’єкт своїх пошуків після того, як впевнився, що її втрачено. Він недвозначно бачив, що хаос, утриманню якого він присвятив усе життя, був сильніший, ширший і значно потужніший, ніж він сам колись був. Жодних компромісів, на які варт було піти, не досить. Його само-смерть розкрилася в ньому, і її чорне цвітіння не потребувало підтримки. Це було полегшення, розслаблення, довгий і повільний видих після затримки вдиху, що тривав десятиліттями.
Він зруйнований, але це не проблема, тому що він помирає.
– Агов, – почулося від Голдена, гучніше, аніж очікував Міллер.
– Га?
– Ти колись у дитинстві дивився «Міско і Маріско»?
Міллер посміхнувся:
– Дитяче шоу?
– Там ще було п’ятеро динозаврів і злий хлопець у великому рожевому капелюсі, – пояснив Джим і замугикав легку мелодію, під яку неважко було рухатись. Міллер прикрив очі і почав підспівувати. Колись у музики були слова, але тепер залишились серії високих і низьких звуків, які піднімалися і опускалися, а кожен дисонанс вирішувався наступною нотою.
– Клянуся, щось таке було, – здивувався Міллер, коли вони дійшли до кінця.
– Я любив це шоу. Останній раз, коли його дивився, то мені було вісім чи дев’ять, – вів своєї Голден, – прикольно, як такі штуки залишаються з тобою.
– Ага, – погодився детектив. Відвернувся, кашлянув і виплюнув щось червоне. – Ти як там, тримаєшся?
– Думаю, я в нормі, – відповів капітан і за мить додав: – Поки не встаю.
– Нудить?
– Щось на кшталт, ага.
– Мене теж.
– Що ж воно таке? – запитав Голден. – Тобто на біса це все потрібно? Чому вони це роблять?
Питання в лоба. Винищити Ерос, власне, винищити будь-яку станцію в Поясі було дуже просто. Будь-хто з одним роком вивчення небесної механіки за плечима міг розігнати досить велику скелю до досить високої швидкості, аби розколоти станцію навпіл.
З тими зусиллями, які прикладав «Протоґен», вони могли знищити систему постачання повітря, отруїти її або зробити все, що захотіли б. Це не було вбивство. Це не був навіть геноцид.
І потім, тут було все це обладнання для нагляду. Камери, зв’язок, датчики для повітря і води. Для цього лайна могло бути лише два пояснення. Або протоґенські виродки, які з’їхали з глузду, хочуть спостерігати за смертю людей, або…
– Вони не в курсі, – відповів Міллер.
– Що?
Він повернувся, аби глянути на Голдена. Зараз у стерна стояв перший Міллер, детектив, оптиміст, той, що хотів розібратися. Його само-смерть не боролася, бо вона, звісно, не боролася взагалі. Міллер підняв руку, мов читав лекцію новачку:
– Вони не знають, що воно таке, або не розуміють, до чого це призведе. Воно несхоже навіть на камеру тортур. За усім наглядають, еге ж? Датчики для води і повітря. Це чашка Петрі. Вони не знають, що робить ця хрінь, яка вбила Жулі. Але таким робом хочуть дізнатися.
Голден насупився:
– В них що, лабораторії нема? Місця, де ти можеш капнути цим лайном на якихось тварин абощо? Тому що в ході цього експерименту явно були допущені помилки.