Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Він нічого не міг удіяти, коли Лісбет Саландер посунулася вперед і помістила анальну затичку між його сідниць.
— Отже, ти садист, — констатувала вона. — Тобі подобається встромляти в людей різні штуки. — Вона не зводила з нього очей, а її обличчя було незворушне, як маска. — Без мазила.
Коли Лісбет Саландер грубо розсунула йому сідниці й застосувала затичку за призначенням, Б’юрман дико закричав крізь ізоляційну стрічку.
— Припини скиглити, — сказала Лісбет Саландер, наслідуючи його. — Якщо будеш брикатися, мені доведеться тебе покарати.
Вона встала й обійшла навколо ліжка.
«Якого біса?» — тільки і міг подумати він, проводжаючи її безпорадним поглядом.
Виявляється, Лісбет Саландер прикотила сюди з вітальні його тридцятидвохдюймовий телевізор, а долі прилаштувала його DVD-програвач. Вона подивилась на нього, як і раніше тримаючи в руках хлист:
— Ти уважно мене слухаєш? Не намагайся говорити — тобі досить кивнути. Чуєш, що я кажу?
Він кивнув.
— Чудово. — Вона нахилилася і підняла заплічник. — Упізнаєш?
Він знову кивнув.
— Цей заплічник був у мене з собою, коли я приходила до тебе минулого разу. Практична штука. Я запозичила її в «Мілтон сек’юриті». — Вона розстебнула блискавку аж унизу. — Це цифрова відеокамера. Ти дивишся «Інсайдер» по ТБ-три? Саме такі заплічники використовують брудні репортери, коли знімають щось прихованою камерою.
Вона застебнула блискавку.
— Тобі цікаво, де об’єктив? У цьому й полягає хитрість. Ширококутний об’єктив з волоконною оптикою. Він виглядає як ґудзик і захований у пряжці ременя. Ти, може, пам’ятаєш, що я поставила заплічник тут, на стіл, перш ніж ти почав мене лапати. Я повернула його так, щоб об’єктив був спрямований на ліжко.
Вона взяла CD-диск і сунула в DVD-програвач. Потім розвернула ротанговий стілець і сіла так, щоб їй було видно екран телевізора. Закурила нову сигарету і натиснула на пультик дистанційного керування. Адвокат Б’юрман побачив на екрані себе, коли він відчиняв двері перед Лісбет Саландер.
«Ти що, навіть на годинник не навчилася дивитися?» — привітав він її роздратовано.
Вона прокрутила йому весь фільм. Запис закінчився через дев’яносто хвилин посеред сцени, коли голий адвокат Б’юрман сидить, відкинувшись на спинку ліжка, п’є вино і спостерігає за Лісбет Саландер, яка лежить скарлючившись із зчепленими за спиною руками.
Вона вимкнула телевізор і хвилин десять мовчки сиділа на ротанговому стільці, не дивлячись на нього. Б’юрман не смів навіть ворухнутися. Потім вона встала і вийшла у ванну. Повернувшись, Лісбет Саландер знов сіла на стілець. Її голос був сухим і жорстким, як наждачний папір.
— Минулого тижня я зробила помилку, — сказала вона. — Я думала, що ти знову змусиш мене робити міньет, що абсолютно паскудно в твоєму випадку, але не настільки паскудно, щоб я не могла це стерпіти. Я сподівалася малою кров’ю добути достатньо вагомий доказ, що ти мерзотний старий слизняк. Проте я тебе недооцінила. Не зрозуміла, який ти чортовий збоченець.
Я буду висловлюватися гранично ясно. На цьому записі видно, як ти ґвалтуєш розумово відсталу двадцятичотирилітню дівчину, до якої тебе приставили опікуном. Ти навіть не уявляєш, наскільки розумово відсталою я можу виявитися, якщо буде потрібно. Будь-хто, переглянувши цю плівку, зрозуміє, що ти не тільки покидьок, а й чокнутий садист. Цей фільм я дивилася вдруге і, сподіваюся, востаннє. Він вимагає вжиття заходів. Думаю, що до відповідної установи посадять тебе, а не мене. Згоден?
Вона почекала. Він не реагував, але було видно, як він тремтить. Вона схопила хлист і стьобнула його по статевому члену.
— Ти згоден зі мною? — повторила вона значно голосніше.
Він кивнув.
— Чудово. Тоді тут у нас цілковита ясність.
Вона підтягла ротанговий стілець поближче і сіла так, щоб бачити його очі.
— І як ти думаєш, що нам з цим робити?
Відповідати він не міг.
— У тебе є які-небудь гарні ідеї?
Не дочекавшись відповіді, вона простягнула руку, вхопилася за мошонку і стала тягнути, доки його лице не перекривилося від болю.
— У тебе є гарні ідеї? — повторила вона.
Він замотав головою.
— Чудово. Я страшенно розізлюсь, якщо тобі раптом що-небудь спаде на думку в майбутньому.
Вона відкинулася на стільці і запалила нову сигарету.
— Наші дії виглядатимуть от як. Наступного тижня, як тільки тобі вдасться видлубати цю здоровецьку гумову пробку зі своєї дупи, ти повідомиш мій банк про те, що я — і лише я — матиму доступ до свого рахунка. Ти мене розумієш?