Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити
- Автор: Карнеги Дейл
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Компанія ОСМА
- ISBN: 978-617-538-057-4
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити». Краткое содержание книги:
Дозвольте цій книзі змінити на краще ваше життя. Не варто жити у тривогах та напрузі, що не дозволяють вам тішитися повноцінним, активним та щасливим життям!
Для широкого кола читачів.
Та допіру буревій вщух, як вони взялися до роботи: зарізали усіх ягнят, бо знали, що вони все одно помруть, а так сподівалися врятувати старших овець. Після забою ягнят погнали отари на південь до води. Все це робилося спокійно, без скарг, тривог чи підрахунку їхніх втрат. Голова племені сказав: «Все не так погано. Ми могли втратити все. Але хвала Богу, залишилось сорок відсотків наших овець, щоб ми могли почати все спочатку».
Пам'ятаю інший випадок: ми їхали в пустелі, аж зненацька спустила шина. Шофер забув взяти запасну камеру, тож у нас залишилося лише три колеса. Я панікував і запитував арабів, що тепер робити. Вони сказали, що паніка не допоможе і що так я лише перегріюся. За їхніми словами, шина спустила з волі Аллаха, і цьому не можна зарадити. Тому ми поїхали далі на ободі одного колеса. Незабаром машина зачхала і зупинилась. У нас закінчилося пальне! Старший просто сказав: «Мактубі» І знову ж таки, замість того, щоб кричати на водія, який не заправив бак, всі залишалися спокійними. Наспівуючи, ми пішли далі пішки.
Сім років з арабами переконали мене, що усі неврози, безсоння та алкоголізм американців та європейців є наслідками того метушливого і неспокійного життя, яким живемо ми в цивілізованому світі.
Поки я жив у Сахарі, тривог у мене геть не було. Тут, у Саду Аллаха, я знайшов супокій і благополуччя, до якого ми так відчайдушно прагнемо.
Багато людей сміється з фаталізму. Можливо, вони і мають рацію, проте ми повинні розуміти, що часто самі визначаємо свою долю. Наприклад, якби я не розговорився з Лоуренсом за три хвилини до півночі одного спекотного серпневого дня 1919 року, то моє життя ішло б зовсім по-іншому. Озираючись на своє життя, я бачу, як його формували і змінювали події, що перебували поза межами мого контролю. Араби називають це мактуб, кісмет — волею Аллаха. Називайте це по-іншому, якщо хочете. Я знаю одне: зараз, через сімнадцять років після того, як я поїхав з Сахари, я відчуваю смирення перед невідворотним, якому навчився у арабів. Та філософія зробила більше для заспокоєння моїх нервів, ніж могли б зробити тисячі седативних засобів.
Коли спустошливі буревії пролітають через наше життя і ми не можемо їх відвернути, давайте навчимося приймати невідворотне (дивіться розділ 9 частини III). А потім швиденько зберемо уламки!
П'ять способів боротьби з неспокоєм
1. Коли мені було двадцять чотири роки, мене раптом почали підводити очі. Після трьох-чотирьох хвилин читання вони так боліли, наче були наповнені голками, а якщо я не читав, то не міг навіть до вікна підійти, так вони реагували на світло. Я консультувався з найкращими окулістами Нью-Хейвена та Нью-Йорка. Нічого не допомагало. Після 16.00 я просто сидів у кріслі у найтемнішому куточку кімнати і чекав, поки вже настане пора вкладатися до ліжка. Я був у розпачі. Я боявся, що мені доведеться відмовитися від кар'єри вчителя і працювати лісорубом. Потім сталася подія, що продемонструвала дивовижний вплив психіки на фізичні недуги: у розпалі хвороби я прийняв запрошення виступити перед групою випускників. Зала була освітлена величезними газовими лампами, що звисали зі стелі. Очі так розболілися від світла, що, сидячи за столом, я мусив дивитися у підлогу. Але під час свого 30-хвилинного виступу я не відчув ніякого болю і міг дивитися простісінько на ті лампи. А по закінченню зібрання очі розболілися знову.
Я подумав, що зможу вилікуватися, якщо буду зосереджуватися на якомусь ділі не на тридцять хвилин, а на тиждень. І так воно й сталося — психіка перемогла фізичну недугу.
Те саме сталося зі мною й тоді, коли я мандрував на кораблі через океан. Мене спіткав такий напад радикуліту, що я не міг ходити. Намагаючись розігнутися, я відчував жахливий біль. І в цьому стані мене запросили прочитати лекцію для пасажирів! Щойно я почав говорити, як біль і напруга залишили моє тіло; я стояв прямо, вільно пересувався, а виступ мій тривав цілу годину. По завершенні лекції я легко повернувся до каюти. Мені вже здавалося, що я повністю одужав. Але одужання виявилося тимчасовим. Радикуліт відновив свою атаку.
16
Я мав честь провести півдня з Біллі Фелпсом незадовго до його смерті. Ось його п'ять методів боротьби з неспокоєм, викладені на основі нотаток, які я робив під час цього інтерв'ю. — Прим. авт.