Лісом, небом, водою. Книга 1. Лисий

І ось коловорот зарипів, засвистів, над зрубом з'явився казанок, з якого через вінця вихлюпувала вода. Борода нахилився понюхати її, однак тут же, мов із-під землі, з'явилася Марічка, вихопила казанок з його рук і сказала:

— Першим покуштує Лесик.

По дорозі до нього вона зупинилася, двома руками піднесла казанок до обличчя, нахилила голову й так постояла мить, ніби вдивляючись у воду.

Загалом вона мала рацію — ніхто не знає, що то за вода. Тож він як заводій повинен був покуштувати першим. Марічка подала йому казанок і тихенько промовила:

— Пий, Лесику, не бійся. Вода добра.

— Звідки ти знаєш? — тихо прохрипів він у відповідь.

— Знаю, — загадково усміхнулася вона.

А Леля пояснила:

— Пам'ятаєш, що старий казав про нові здібності? Марічка у нас уміє відчувати воду.

Мала ображено закопилила губки й кинула:

— І їжу також!

Вода була ще каламутна й трохи відгонила глиною. Але все одно такої смачної й холодної води Лисий у своєму житті ще не пив. Він підвів очі й подивився на щасливу Марічку. А вона потріпала його ручкою по непокритій голові й ласкаво промовила:

— Ех ти, Лисий!