Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
При прийнятті на роботу на посади службовців банку відповідні особи підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці.
2. Розголошення банком відомостей про банківський рахунок, операції за ним, а також відомостей про клієнта є підставою для відповідальності банку у вигляді відшкодування шкоди, а також моральної шкоди. Якщо виток інформації, що складає банківську таємницю, став наслідком винних дій органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються цими органами (частина четверта ст. 61 Закону «Про банки і банківську діяльність»). Банківський нагляд розуміється як такий, що здійснюється Національним банком України (ст. 66, 67 названого Закону). Ці положення не виключають відповідальності інших державних органів, які мають право на отримання інформації, що належить до банківської таємниці, за її розголошення. Правовою підставою їх відповідальності є ст. 1166, 1167, 1174, 1176 ЦК.
3. Стаття 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановлює широке коло випадків, коли допускається розкриття банківської таємниці, та широке коло осіб, що мають право на отримання інформації, що складає банківську таємницю. Право на отримання такої інформації має перш за все її власник. Відповідно до законодавства банк зобов’язаний надавати відомості про операції, що мають сумнівний характер, спеціальним підрозділам боротьби з організованою злочинністю. Банки надають цим підрозділам також інші повідомлення у випадках, передбачених законом.
4. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на службовців Національного банку та уповноважених ними осіб, які в межах своїх повноважень здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.
5. Інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банком на письмову вимогу суду або за рішенням суду, на письмову вимогу органів прокуратури, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ (стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу), на письмову вимогу органів Державної податкової адміністрації з питань оподаткування або валютного контролю (стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу). Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, що містить банківську таємницю, повинна бути викладена на бланку державного органу встановленої форми, бути надана за підписом керівника державного органу (його заступника), скріпленим гербовою печаткою, містити посилання на передбачені законом підстави для отримання інформації.
6. Довідки, що містять відомості про банківські рахунки фізичної особи у разі її смерті, надаються особам, зазначеним власником рахунка заповідальному розпорядженні клієнта, державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини.
ГЛАВА 73 ФАКТОРИНГ
Стаття 1077. Поняття договору факторингу
1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.
2. Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
1. Договір факторингу визначається як такий, що передбачає оплату клієнтом послуги, яку йому надає фактор. Послуга, яку надає фактор, підпадає під визначення фінансової послуги (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [135]). Встановлення Цивільним кодексом положень щодо факторингу не виключає укладення договорів про відступлення грошової вимоги відповідно до загальних правил ст. 512 — 518 ЦК, якщо при цьому не встановлюється умова про оплату послуги (зустрічне надання особою, на користь якої здійснюється відступлення грошової вимоги, грошової суми, товарів, послуг, виконання робіт на суму, еквівалентну сумі відступлення грошової вимоги, при цьому не може вважатись оплатою). До відносин щодо відступлення грошової вимоги без мети отримання прибутку ст. 1077 — 1086 ЦК застосовуватись не можуть (це не виключає застосування положень про факторинг до відносин щодо відступлення вимоги, якщо в договорі про відступлення вимоги міститься умова про оплату відповідної послуги).