Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. На банк, який уклав з клієнтом договір банківського рахунка, покладається обов’язок зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа (якщо інше не встановлено законом або договором). Законом «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [128]) якраз і передбачено інше. Відповідно до ч. 30.2 ст. 30 цього Закону банк, що обслуговує одержувача, зобов’язаний зарахувати суму переказу на рахунок одержувача в операційний день, дата якого збігається з датою валютування. Дата валютування — це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником одержувачу, переходять у власність одержувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує одержувача (абзац тринадцятий п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [432]). Разом з тим «дата валютування» є таким реквізитом розрахункового документа, відсутність якого не є підставою для повернення розрахункового документа банком без виконання (п. 2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті). Тому у разі незазначення у розрахунковому документі дати валютування банк зобов’язаний зараховувати кошти на рахунок клієнта в день надходження розрахункового документа, як це передбачено ч. 2 ст. 1068 ЦК. Порушення банком одержувача строку завершення переказу грошей (зарахування суми переказу на рахунок одержувача) тягне обов’язок банку сплатити на користь отримувача пеню в розмірі 0,1 процента суми переказу за кожний день прострочення, але не більше 10 процентів суми переказу. Зазначений розмір пені договором може бути змінений. Але граничний розмір відповідальності банку не може бути змінений.
4. Відповідно до абзацу другого ч. 32.2 ст. 32 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі затримки банком, що обслуговує одержувача, зарахування коштів на рахунок одержувача, платник відповідальності за прострочення зарахування коштів не несе. Це спеціальне правило є само собою зрозумілим з урахуванням структури зобов’язальних правовідносин, що виникають при переказі грошей. Воно мало сенс за умови, якщо вважати грошове зобов’язання боржника (платника) перед кредитором (одержувачем платежу) виконаним в день зарахування коштів на рахунок кредитора (одержувача платежу), як це передбачено стосовно позики ч. 2 ст. 1049 ЦК. Але підстав для висновку про існування такого правила щодо всіх грошових зобов’язань немає.
5. З урахуванням наведеного змісту ч. 32.2 ст. 32 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» прострочення банком зарахування коштів на рахунок одержувача не може завдати шкоди платникові. Тому навряд чи буде застосовуватись правило абзацу третього названої частини, відповідно до якого платник має право на відшкодування збитків, завданих йому банком одержувача шляхом прострочення зарахування коштів на рахунок одержувача.
6. Що стосується абзацу четвертого ч. 32.2 ст. 32 згаданого Закону, то вона формулює спеціальне правило, яке підлягає застосуванню, хоч воно і не є достатньо логічним. Відповідно до цього правила одержувач платежу має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної одержувачу платежу внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. Отже, обов’язок відшкодувати шкоду, завдану простроченням строку виконання документа на переказ грошей, банк платника несе безпосередньо перед одержувачем платежу. А пеню за це ж порушення банк платника сплачує на користь платника. Зрозуміло, що за таких умов одержувач платежу не може пред’явити вимогу про відшкодування збитків до платника, що не виключає стягнення кредитором у грошовому зобов’язанні (одержувачем платежу) пені з боржника у цьому зобов’язанні (платника) за прострочення виконання грошового зобов’язання (ч. 2 ст. 343 ГК [31]; ст. 1, 3 Закону «Про відповідальність на несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» [80]).
Стаття 1069. Кредитування рахунка
1. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.