Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни

Одразу після затримання мене відвезли в центральний відділ внутрішніх справ у Горлівці. Били, але я говорив, що просто хотів підірвати того чоловіка, бо мені сподобалася дівчина. Вони мені розбили губи, зламали ребро, закручували руки за спиною і ставили зверху стілець, потім били в груди, щоб вийшло повітря, і одягали протигаз. Коли задихаєшся і починаєш втрачати свідомість, задавали питання.

Але страшніше вже було на «Ізоляції», мене туди на наступний день відвезли. Я Голікову говорив ще від початку — раптом що — кажи, що нічого не знаєш, просто був зі мною, а я попросив якийсь пульт потримати. А він розповів все. І навіть за той артобстріл згадав. Відповідно мені довелося говорити те, що й він розповів. Навіть трохи більше я їм розповів. Бо вони мене крутили «тапіком» чотири доби, навіть вже питання не задавали, просто крутили.

Спочатку до ніг прив’язали, потім один до ноги, інший до паху, потім їх це не влаштувало — від ноги відв’язали, прив’язали до трубки й вставили в «п’яту точку», крутили так. Потім принесли другий «тапік», приєднали його до мочок вух і крутили на два «тапіка» одночасно. Я тоді обблювався кров’ю, мені погано стало. Вони дали мені попити нашатир, запити водичкою і ще чимось, і через 40 хвилин продовжили. Щоб був кращий контакт і електропровідність, поливали водою.

Питання задавали росіяни разом з «Паличем» і Юрою «Танкістом» дуже швидко й дуже багато, а місцеві крутили «тапік». Фсбшники — психологи, які дивляться як ти відповідаєш, заїкаєшся чи ні. Коли ти говориш правду, то не так заїкаєшся, а коли намагаєшся вигадати щось, щоб вони повірили — починаєш відповідати повільніше.