Гордість і упередження і зомбі
- Автор: Остин Джейн, Грэм-Смит Сет
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 978-966-500-783-8
- Переводчик: Роксоляна Свято
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Гордість і упередження і зомбі». Краткое содержание книги:
Так починається «Гордість і упередження і зомбі», розширена версія улюбленого роману Джейн Остін, до якого тепер увійшли цілковито нові епізоди — сцени безжальних зомбівських безчинств. Іще на початку ми дізнаємося, що тихі села Англії охопила загадкова моровиця, внаслідок якої мертві... почали оживати! Тепер у відважної Елізабет Беннет немає вибору: вона мусить порятувати батьківщину від нечисті. Та вже невдовзі від таких шляхетних намірів її відволікає гордовитий і бундючний містер Дарсі. З його появою на читача чекає розкішна комедія характерів, сповнена майстерних словесних поєдинків між двома закоханими, а також не менш брутальних реальних поєдинків на кривавому полі бою. Чи зуміє Елізабет побороти сатанинське поріддя? І чи зможе подолати соціальні упередження, властиві класові дрібноземельних дворян? Сповнений романтики, сердечних мук, сутичок, канібалізму й тисяч трупів на різних стадіях розпаду, роман «Гордість і упередження і зомбі» перетворює шедевр світової літератури на щось таке, що вам справді захочеться прочитати.
ДЖЕЙН ОСТІН — авторка романів «Розум і почуття», «Менсфілд-Парк», «Емма» та інших шедеврів британської літератури.
СЕТ ҐРЕМ-СМІТ колись прослухав курс із англійської літератури. Нині проживає в Лос-Анджелесі.
Елізабет не знала, що й сказати. Якби вона не зустрілася з містером Бінґлі в Дербіширі, то, може, й повірила б, що він приїхав лише зі слугами познайомитися. Але тепер вона була певна, що Джейн досі йому небайдужа.
Цікаво, то Дарсі дозволив йому приїхати — чи він набрався хоробрості й приїхав без його благословення?
«Шкода, звісно, — часом думала вона, — що бідолаха не може навіть навідатися в будинок, який законно винайняв власним коштом, щоб не викликати лавини чуток! Лишімо його у спокої».
Хай би що там казала чи навіть думала Джейн, Елізабет розуміла, що очікування його приїзду її гнітило. Вона була тривожніша й похмуріша, ніж зазвичай. Вона вже не пропонувала зіграти у «Добрий день, я олень» чи «Домовину — гробівець». Мері навіть уперше вдалося її здолати у тренувальному поєдинку.
У розмовах знову зринула тема, яку батьки так жваво обговорювали з рік тому.
— Мій любий, щойно містер Бінґлі приїде, — наставляла чоловіка місіс Беннет, — ви, звісно, муситимете його відвідати.
— Ні, ні. Торік ви вже мене туди виштовхали обіцянками, що він візьме заміж якусь із доньок. Обіцянки-цяцянки, а дурневі радість. То от ви й радійте.
Дружина запевняла, що усі джентльмени з околиці мусять відвідати власника Незерфілду.
— Ненавиджу цей етикет, — відрубав він. — Якщо він жадає нашого товариства, то хай сам приходить. Він знає, де нас знайти. Мені що, годинами гасати за кожним сусідом, який звідкілясь повернувся?
— Ви собі як знаєте, але це буде дуже велика грубість, якщо ви до нього не навідаєтеся. Але я, хай там що, його сюди запрошу — так я вирішила.
Нарешті містер Бінґлі прибув. Місіс Беннет переконала слуг повідомити їй про це першій — щоб вона могла чимдовше сидіти як на голках. Вона лічила хвилини до тієї миті, коли можна буде надіслати йому запрошення, і навіть не сподівалася, що побачиться з ним іще до того. Не минуло й три дні від його приїзду до Гартфордширу, як вона, визирнувши з вікна вітальні, побачила, як Бінґлі з французьким мушкетом в’їжджає у їхній двір і прямує до будинку.
Вона одразу підкликала доньок, щоб вони розділили її втіху. Джейн уперто лишилася за столом, зате Елізабет підійшла до вікна, щоб потішити матір.
Проте, побачивши поруч із містером Бінґлі містера Дарсі, вона вмостилася поруч із сестрою, розтривожена й не здатна мислити раціонально.
— Мамо, а з ним іще якийсь джентльмен! — вигукнула Кітті. — Хто б то міг бути?
— Напевно, якийсь його знайомий, моя люба. Я й не знаю.
— Ой, — відповіла Кітті, — та це ж той чоловік, який приїздив і раніше. Як там його? Ну, високий і кирпу дере.
— Лишенько, та це ж містер Дарсі! Клянуся, це він. Звісно, всі друзі містера Бінґлі — любі гості в моїй оселі, а поза тим, я його терпіти не можу.
Джейн звела на Елізабет стривожений погляд. Вона мало чула про їхню зустріч у Дербіширі, а отже, думала, що це буде їхня перша зустріч після того, як він передав їй листа. Обом сестрам було ніяково. Кожна співчувала іншій, та й себе жаліла, а мати все базікала про те, як вона не любить містера Дарсі і як вона все ж вирішила бути ласкавою до друга містера Бінґлі. Доньки її не слухали. Джейн і гадки не мала, як ніяково Елізабет, адже та не наважилася показати їй лист від тітки й розповісти, як змінилися її почуття. Для Джейн містер Дарсі був чоловіком, за якого сестра відмовилася вийти заміж та ще й приголубила головою об камін. Сама Ліззі знала більше й розуміла, що Дарсі — не лише рятівник їхньої родини, а й об’єкт її зацікавлення, нехай і не такого теплого, як у Джейн до Бінґлі, але не менш розважливого й обґрунтованого. Те, що він знову прибув до Незерфілду й Лонґборна та знову хоче з нею зустрітися, здивувало її майже так само, як зміни у його поведінці під час зустрічі у Дербіширі.
Спершу вона сполотніла, але вже за якусь мить на її щічках знову проступив рум’янець, а радісна усмішка додала блиску очам. Їй на мить здалося, що його почуття лишилися незмінні, хоч певності в тому й не було.
— Погляньмо спершу, як він чинитиме, — промовила вона.
Вона взялася зосереджено гострити стріли для духової трубки, намагаючись зберігати спокій. Підняти погляд вона не зважувалася, аж доки пекуча цікавість не змусила її поглянути на сестру, коли слуга підійшов до дверей. Джейн зблідла сильніше, ніж зазвичай, але була спокійніша, ніж Елізабет очікувала. Вона зашарілася, коли джентльмени увійшли до кімнати, але зустріла їх цілком люб’язно і пристойно, без нехоті чи зайвої запопадливості.