Гордість і упередження і зомбі
- Автор: Остин Джейн, Грэм-Смит Сет
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 978-966-500-783-8
- Переводчик: Роксоляна Свято
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Гордість і упередження і зомбі». Краткое содержание книги:
Так починається «Гордість і упередження і зомбі», розширена версія улюбленого роману Джейн Остін, до якого тепер увійшли цілковито нові епізоди — сцени безжальних зомбівських безчинств. Іще на початку ми дізнаємося, що тихі села Англії охопила загадкова моровиця, внаслідок якої мертві... почали оживати! Тепер у відважної Елізабет Беннет немає вибору: вона мусить порятувати батьківщину від нечисті. Та вже невдовзі від таких шляхетних намірів її відволікає гордовитий і бундючний містер Дарсі. З його появою на читача чекає розкішна комедія характерів, сповнена майстерних словесних поєдинків між двома закоханими, а також не менш брутальних реальних поєдинків на кривавому полі бою. Чи зуміє Елізабет побороти сатанинське поріддя? І чи зможе подолати соціальні упередження, властиві класові дрібноземельних дворян? Сповнений романтики, сердечних мук, сутичок, канібалізму й тисяч трупів на різних стадіях розпаду, роман «Гордість і упередження і зомбі» перетворює шедевр світової літератури на щось таке, що вам справді захочеться прочитати.
ДЖЕЙН ОСТІН — авторка романів «Розум і почуття», «Менсфілд-Парк», «Емма» та інших шедеврів британської літератури.
СЕТ ҐРЕМ-СМІТ колись прослухав курс із англійської літератури. Нині проживає в Лос-Анджелесі.
Його навіть не довелося припрошувати лишитися на вечерю. Було домовлено — передовсім завдяки його власним зусиллям і наполегливості місіс Беннет, — що наступного ранку він завітає до них знову, щоб постріляти з її чоловіком перших осінніх зомбі.
Після того дня Джейн вже не наполягала, що до нього байдужа. Сестри взагалі й словом не прохопилися про Бінґлі. Елізабет лягла спати із радісною певністю, що ця історія добігає щасливого кінця — якщо, звісно, містер Дарсі не повернеться невчасно. Утім, вона підозрювала, що він змирився із залицяннями Бінґлі до Джейн.
Бінґлі дотримав слова. Цілий ранок вони з містером Беннетом відстрілювали перших нечестивих, що тягнулися на південь у пошуках м’якшої землі. Містер Беннет відвів гостя на північне лонґборнське поле, де вони майже годину розставляли пастки, які він сам розробив. Як приманку, в капкан закладали цвітну капусту. Вряди-годи з лісу, що оточував поле, вибрідав якийсь зомбі, на якого за гілками вже чигали містер Беннет і містер Бінґлі. Живі спостерігали, як мертвий, помітивши цвітну капусту, вирішував, що то ласі мізки, й тягнувся до них. Коли капкан змикався на його руці, чоловіки вискакували зі сховку й забивали потвору прикладами мушкетів, пострілом чи вогнем.
На подив містера Беннета, Бінґлі виявився приємним співрозмовником. Він не був ані манірний, ані пихатий і не давав жоднісіньких підстав ані для насмішок, ані для обуреної мовчанки. Містер Бінґлі ж, своєю чергою, ще ніколи не бачив містера Беннета таким товариським. Звісно, вони разом повернулися на обід, і по обіді місіс Беннет знову заповзялася відігнати всіх подалі від нього і Джейн. Елізабет мусила написати листа, тож після чаю усамітнилася у маленькій вітальні.
Коли вона дописала листа й повернулася до товариства, то застала сестру й містера Бінґлі при каміні — вони, здавалося, поринули у щиру розмову. Навіть якби вона не мала жодних підозр, то здогадалася б про все, коли вони рвучко повернулися на звук і відсахнулися одне від одного. Їм було ніяково, а їй — ще гірше. Жодна з сестер не промовила ані слова. Елізабет ладна була повернутися й вийти, коли Бінґлі, що, як і Джейн, спершу сів, рвучко підвівся, прошепотів кілька слів і вибіг з кімнати.
Джейн ніколи не приховувала від Елізабет звісток, які її потішили б, тож вона одразу пригорнула сестру й схвильовано сказала, що вона — най-щасливіша жінка на світі.
— Це аж занадто, — додала вона, — аж занадто. Я цього не заслуговую. Чому ж не всім так щастить?
Елізабет привітала її. Вона так хвилювалася, що ледве могла передати свої почуття словами, але від того Джейн стало ще радісніше. Проте вона не дозволила собі лишитися з сестрою і не сказала й половини того, що хотіла.
— Треба негайно розповісти матері! — вигукнула вона. — Я не переживу, якщо вона почує це від когось іншого. Бінґлі пішов до батька. Ліззі, я така рада, що це принесе стільки втіхи цілій родині! Як можна витримати стільки щастя!
І вона помчала нагору, де мати сиділа з Кітті.
Елізабет лишилася на самоті. Вона могла тільки порадіти з того, що справа, яка стільки місяців бентежила цілу родину, нарешті владналася, та ще й так стрімко.
Тієї миті Ліззі майже не жалкувала, що втратила найнадійнішу помічницю на полі бою, найближчу людину і єдину сестру, яка не завдавала їй прикростей різними дурницями. Її охопило відчуття цілковитого тріумфу. Попри надмірну обачність Дарсі й плітки міс Бінґлі, ця справа завершилася щасливо й мудро.
За кілька хвилин, після короткої й посутньої розмови з батьком, до неї приєднався Бінґлі.
— А де ваша сестра?
— Вона піднялася до матері. Напевно, спуститься за якусь мить.
Причинивши двері, він підійшов до неї і прийняв найкращі побажання та привітання від своєї майбутньої сестри. Елізабет від щирого серця тішилася майбутньому союзу і цього не приховувала. Вони тепло потисли одне одному руку. І доти, доки не спустилася сестра, Елізабет вислуховувала, який Бінґлі щасливий і яка Джейн прекрасна. Бінґлі бракувало вишколу в бойових мистецтвах, та Елізабет не сумнівалася, що вони будуть щасливі, адже в усьому іншому вони були дуже подібні одне до одного.
Такого щасливого вечора в них уже давно не було. Джейн аж сяяла від радості, що робило її ще гарнішою. Кітті приндилася в надії, що незабаром настане і її черга. Місіс Беннет бракувало слів, щоб передати всю глибину її захвату, а коли містер Беннет приєднався до них за вечерею, його піднесений тон і манери свідчили про його настрій промовистіше, ніж слова.