Таргани

— Харрі, ти як?

Він опустився на стілець.

— Усе закінчилося, Харрі. Я втомилася, ми всі втомилися, але все вже позаду.

Харрі тільки похитав головою.

— Ти хочеш щось сказати мені, Харрі?

Вона нахилилася до нього й поклала свою велику гарячу долоню йому на лоб. Так робила колись його мати. Чорт.

Він підхопився зі стільця й вибіг геть. Ліз і Льокен про щось тихо перемовлялися в кімнаті. Він подивився на небо, шукаючи хоч одну зірку, але не міг відшукати жодної.

Час наближався до півночі, коли Харрі подзвонив у двері. Відкрила Хільде Мольнес. Він дивився в підлогу — забув попередити по телефону, що прийде, — і тепер чув по її диханню, що вона от-от розридається.

Вони ввійшли в кімнату й сіли. Пляшки із джином не було видно, і хазяйка виглядала тверезою. Вона витерла сльози.

— Знаєте, вона хотіла стати стрибункою із трампліна.

Він кивнув.

— Але їй не дозволяли брати участь у звичайних змаганнях. Судді не знали, як її оцінювати. Деякі вважали, що відсутність однієї руки — це перевага при пірнанні й що це не за правилами.

— Мені шкода, — сказав нарешті він. Це були його перші слова з моменту приходу.

— Вона не знала про це, — продовжувала Хільде. — Якби знала, то не розмовляла б зі мною так.

Її обличчя зіщулилося, вона схлипнула, і сльози струмками потекли по зморщечках навколо рота.

— Про що не знала, фру Мольнес?

— Про те, що я хвора! — скрикнула та, закривши обличчя руками.

— Хвора?

— Навіщо ж, ви думаєте, я глушу себе алкоголем? Моє тіло вже зжерла хвороба, залишилася гнила’ тканина з мертвих клітин.

Харрі мовчав.

— Я збиралася розповісти їй про це, — прошепотіла вона крізь притиснуті до рота пальці. — Що лікарі дали мені шість місяців. Але ніяк не могла знайти вдалого моменту.

Голос її звучав ледве чутно.

— Гарних моментів більше немає.

Не в силах сидіти, Харрі підійшов до величезного вікна, що виходило в сад, уникаючи дивитися на сімейні фотографії, розвішані по стінах, оскільки знав, на кому зупиниться його погляд. Місячне світло грало на поверхні басейну.

— Вам дзвонили люди, яким ваш чоловік заборгував грошей?

Фру Мольнес опустила руки. Очі її почервоніли.

— Дзвонили, але з ними розмовляв Єнс. Відтоді я нічого не чула.

— Виходить, він подбав про це?

Навіщо він запитав саме зараз? Можливо, це спроба утішити її, нагадати, що про неї є кому подбати.

Вона мовчки кивнула.

— І тепер ви одружитеся?

— А ви проти?

— Ні, чому я маю бути проти? — Харрі повернувся до неї.

— Руна… — Вона не могла говорити, сльози знову заструменіли по її щоках. — Я бачила в житті мало любові, Холе. Якихось кілька місяців щастя — і настає кінець. Чому вона не могла дозволити мені кохати?

Харрі дивився, як на поверхні басейну плаває пелюстка квітки. І згадав про баржі з Малайзії.

— Ви його кохаєте, фру Мольнес?

У тиші, що настала, йому почулося ревіння слонів.