Помста професора Моріарті

— То вас цікавить Гризомбр? — навдивовижу швидко протверезіла Сюзанна.

— Ні. Ви згадали того американця?

— Не знаю… Можливо. Це як я захочу. А навіщо він вам?

— Він мій друг. Я намагаюся знайти його. Його прізвище Мор-нінгдейл. Коли він вийшов з «Мулен-Ружа», в нього було якесь непорозуміння з котроюсь із тамтешніх дівчат.

— Ну добре, я його пригадала, того американця. Неприємний тип. Зате його приятель Гаррі добре мені догодив… Циганка стенула плечима. — Хоча заплатив за нього той американець.

— І вони розшукували Гризомбра?

— Так.

— Ви їм допомогли?

— Я відіслала їх до «Порожнього дому». Жан Гризомбр найчастіше буває там. Цебто бував досі: сьогодні його там немає, десь подорожує. Отже, якщо ви мали намір з ним зустрітися, вам не повелося.

— Американець тоді з ним зустрівся?

— Звичайно, якщо туди пішов.

— А сам американець і той його приятель звідки приїхали?

— З Лондона. Гадаю, з Лондона. — Сюзанна звела докупи брови, немов їй коштувало великих зусиль пригадати. — Так. Він говорив щось Гаррі, називав адресу… Дивно…

— Яку адресу?

— Налийте ще шампанського.

Кроу налив, не зводячи з неї ока. Навколо них вирували голоси, сміх, музика, танці, юрми людей, які вирішили будь-що розважитися.

— Скільки ви мені заплатите? — спитала циганка.

— Добре заплачу.

— Бажаєте переспати зі мною?

— Ні.

— Я вам не подобаюсь?

— Моя люба, — зітхнув Кроу, — ви мені дуже подобаєтесь, але я дав собі маленьку клятву.

— Клятви дають, щоб їх порушувати.

— Що казав американець?

— Гроші.

Кроу поклав на стіл кілька золотих монет, і вони миттю зникли, наче масло на гарячій сковороді.

Циганка посміхнулася й підвелась.

— Ви не пам'ятаєте? Чи вирішили мене обдурити? — занепокоївся Кроу.

— Я все пам'ятаю. — Циганка знову посміхнулася. — Він сказав… Заплатив мені, щоб я перебула з Гаррі, й сказав: «Я не вибовкаю служничці на Алберт-сквері. Кажуть, циганка Сюзанна варта кожного витраченого на неї су». І я справді варта кожного витраченого на мене су, мосьє.

— Алберт-сквер? Ви певні?

— Я варта кожного су! — Циганка жартівливо посміхнулась і зникла в натовпі.

Заграв оркестр. Гучні звуки музики, тупотіння і вигуки дівчат, які танцювали канкан, заглушили все інше. Кроу вирішив знайти модну нафарбовану дівчину, що допомогла йому знайти Сюзанну, дати їй за це трохи грошей і якнайшвидше, першим же пароплавом — додому.

В Лондоні Кроу був увечері наступного дня, стомлений, але задоволений з того, що має нарешті якісь відомості для Холмса. Турбувати великого детектива цього вечора здалося запізно. До того ж Сильвія зустріла його, як зустрічала колись до одруження. Кроу навіть подумав, чи не замислила вона знову якесь безглуздя. Але його тривога невдовзі минулася — Сильвія засвоїла урок і постановила собі бути просто шанобливою дружиною.

Втішаючись затишком власного дому та ліжка, Кроу вирішив піти на Бейкер-стріт завтра, відразу після звіту в Скотленд-Ярді про своє відрядження.