Рукопис, знайдений у Сараґосі

Я народився в Кордові, де батько мій жив у повному добробуті. Мати моя померла трьома роками раніше. Батько спочатку, схоже, гірко сумував, але коли йому через кілька місяців випало їхати до Севільї, він закохався там у молоду вдову, яку звали Камілла де Тормес. Жінка ця не тішилася доброю репутацією, і друзі мого батька намагалися відговорити його від цього знайомства, але неначе й справді їм наперекір батько оженився з нею через два роки після смерті першої дружини. Шлюб відбувся в Севільї, а через кілька днів батько повернувся до Кордови з новою дружиною і її сестрою Інезільєю.

Моя мачуха повністю відповідала чуткам, які про неї ходили. З’явившись у нашому домі, вона почала кидати на мене чулі погляди. У неї тут нічого не вийшло, я зате шалено закохався в її сестру Інезілью. Пристрасть моя невдовзі стала такою сильною, що я впав батькові до ніг і благав його, аби він видав її за мене. Батько лагідно підняв мене й сказав:

— Забороняю тобі, сину мій, навіть думати про цей шлюб — з трьох причин: по-перше, не випадає, аби ти став шваґром свого батька; по-друге, святі церковні закони не дозволяють таких шлюбів; по-третє, я не хочу, щоб ти одружувався з Інезільєю.

Виклавши мені ці три причини, батько відвернувся й пішов. Я повернувся в свою кімнату й віддався буйному розпачу. Моя мачуха, довідавшись від батька про те, що сталося, прийшла до мене й запевнила, що я марно бідкаюся, бо хоч я й не можу бути чоловіком Інезільї, проте ніщо не заважає мені стати її кортехо, тобто коханцем, і що вона всю цю справу бере на себе. Водночас вона говорила про свою любов до мене й про жертву, яку вона принесе, поступившись сестрі першістю. Я з готовністю слухав ті слова, які тішили моє почуття; проте, знаючи скромність Інезільї, я навіть не сподівався, аби мої надії коли-небудь здійснилися.