Глибокий мінус

Вони пролітали мимо — Журавлі, на яких старий полював так довго і яких бачив, судячи із статистики попередніх випадків, либонь, останній раз у житті. Остання можливість виконати своє завдання вислизала від нього разом з цими чорними полотнищами… Та він ще не був безсилий.

Він ще був дуже сильним, бо людина, яка шукала і знайшла, завжди буває незмірно сильнішою за ті перешкоди, які можуть постати на її шляху. Бо перший обережний дотик до нового і невідомого служить тільки розвідкою перед тим, як це невідоме буде схоплене впевненою хваткою розуму теоретика і рук експериментатора, а Найстаріший був і тим і другим. І коли б сталося так, що йому потрібні не дві, а чотири руки, то дві інші — він раптово відчув це — були тут, поруч, готові вчасно перехопити важелі. Він був ще дуже сильний і тому, що енергоцентраль продовжувала працювати, а кожен наступний Журавель пролітав усе ближче — це був конус, а не циліндр, — і треба було тільки повторити операцію відімкнення корабля і ввімкнення генераторів, щоб знову закинути дельта-поле. Ігор вмить зрозумів цей задум: не змігши впіймати Журавлів у заздалегідь розставлені сітки, Найстаріший хотів тепер накинути їх на одного з них у той момент, коли Журавлі пролітатимуть поблизу корабля. Біолог простяг було руку, та якась нова думка спинила його намір — рука повиснула в повітрі, і тільки щось схоже на усмішку ковзнуло по губах.

Стрілки приладів знову хитнулися, коли потужний згусток дельта-поля був викинутий випромінювачами корабля. І знову двоє припали до екрана.