Остання збірка

Загалом, уночі приятелі непогано попрацювали і вже до ранку змогли випити за успіх підприємства чудового, хоча й трохи маслянистого сухого хересу марки «Конфігуратор».

Наступного дня вони змонтували пластини й оглянули результати своєї праці. Кормова частина корабля нагадувала індіанську клаптеву ковдру.

— Як на мене, дуже гарно, — сказав Арнолд.

— Сподіваюсь, вони протримаються до Землі, — промовив Грегор. — Гаразд, час братися за систему керування.

Тут виникла нова проблема. Були розбиті чотири однакові деталі — тендітні й складні вироби зі скла та дроту.

Замінити їх було нічим.

Машина без заперечень видала першу. На цьому все й закінчилося. До полудня у приятелів просто опустилися руки.

— Є якісь ідеї? — запитав Грегор.

— Поки немає. Може, пообідаємо?

Вони вирішили, що салат із лобстерів буде до речі, й замовили його Конфігураторові. Той трохи погудів, але нічого не видав.

— А зараз що не так? — запитав Грегор.

— Цього я й боявся, — відповів Арнолд.

— Чого ти боявся? Адже ми ще не замовляли лобстерів.

— Ні, — промовив Арнолд. — Але ми замовляли креветки. І ті й інші — ракоподібні. Боюсь, Конфігуратор починає ухвалювати рішення за класами.

— Що ж, доведеться відкрити пару банок консервів, — сказав Грегор.

Арнолд спроквола усміхнувся.

— Розумієш, — сказав він, — коли я купив Конфігуратор, то подумав, що нам більше не доведеться турбуватись про їжу. Річ у тім...

— Консервів немає?!

— Немає.

Вони повернулися до машини й замовили сьомгу, форель, тунця...

Безрезультатно. Тоді спробували замовити свинячу відбивну, баранячу ніжку та гуляш із телятини. Нічого.

— Схоже, що Конфігуратор вважає ростбіф, який ми з'їли вчора ввечері, представником м'яса усіх ссавців, — сказав Арнолд. — Це цікаво. Якщо справа так піде й далі, ми зможемо розробити нову теорію видів...

— На голодний шлунок, — сказав Грегор.

Він спробував замовити смажене курча, цього разу Конфігуратор спрацював без затримки.

— Еврика! — вигукнув Арнолд.

— Хай йому біс! — вилаявся Грегор. — Треба було замовляти індика.

На планеті Денет падав дощ. Довкола залатаної хвостової частини корабля здіймалися клуби туману.

Арнолд щось довго рахував на логарифмічній лінійці, а Грегор допив херес і намагався замовити віскі. Переконавшись, що його спроби марні, він взявся розкладати пасьянс.

Після убогої вечері, що складалася із залишків курчати, Арнольд, нарешті, закінчив розрахунки.

— Це повинно подіяти, — сказав він.

— Що саме?

— Принцип насолоди!

Арнолд підвівся й узявся крокувати по кабіні.

— Ця машина має квазілюдські властивості й, очевидно, певною мірою здатна навчатися. Гадаю, ми зможемо навчити її отримувати задоволення від повторного виготовлення тих самих речей, а саме — елементів системи керування.