ГЧ

— На «велике», на оце? — Федір окинув поглядом робочі столи Миколи.

— Так. Головне — тут. Після роботи, увечері, вночі.

— А чому не в себе в інституті, в лабораторії? Певно, там зручніше. Та й колектив усе-таки. Одна голова — добре, а…

— В інституті — план, — уникаючи прямої відповіді, сказав Микола. — Роботи там непочатий край, хоч не дуже цікавої, але справді необхідної і дуже спішної. А це в мене… для душі. Я й не намагався включити до плану. Але якщо вийде… думаю, велику справу зроблю. Завдання серйозне. Ще нікому не говорив про нього, а тобі першому скажу. Ти в радіотехніці розумієш що-небудь?

— Мало, Колю. Пам’ятаєш, либонь, як учили нас тоді, в Сокольниках…

— То й сором, Федю! Зараз у нас кожен повинен добре розбиратися в електротехнічних явищах, особливо ті, хто причетний до науки і техніки. Рухатися вперед без цього стало неможливо не тільки в фізиці, але і в біології, і навіть у психології. Ну, добре, слухай, викладатиму в популярній формі.

Микола хвилинку помовчав.

— Розумієш, сучасна радіотехніка може створювати електромагнітні хвилі, змушуючи струм дуже швидко змінювати свій напрям у проводі, наприклад, в антені. Якщо ці коливання струму відбуваються, скажімо, триста тисяч разів на секунду, то від антени йдуть звичайні довгі радіохвилі. Якщо швидкість коливання збільшити до трьох мільйонів разів на секунду, підуть короткі хвилі, які вже мають нові властивості, зовсім по-іншому поширюються. Вони, як бачиш, дають можливість, маючи ось таку, як у мене, невелику установку, зв’язуватися з будь-якою країною на земній кулі. Але ж цей мій передавач споживає енергії не більше, ніж звичайна електрична лампочка на сто ват! Якщо ще підвищувати частоту струму, матимемо так звані ультракороткі хвилі. Ти, звичайно, чув, що вони відзначаються чудовими властивостями: можуть лікувати хвороби, прискорювати розвиток рослин, убивати мікроорганізми тощо.

— Виходить, чим коротші хвилі, тим ширші їх можливості?

— Ну, скажімо, так, Федю. А в більш високих частотах приховані величезні сили. Там — невидиме інфрачервоне, теплове проміння, воно дає нам можливість бачити в темряві; там світло, завдяки якому ми здобуваємо їжу, пізнаємо світ і красу… Там ультрафіолетове, смертоносне і водночас животворне проміння, там рентген, там страшне проміння радію і всепроникаючі космічні випромінювання, часточки атомів, які пронизують безмежний світовий простір…

— Ти прямо поет, Колю!

— Що там — поет. Переді мною цей спектр електромагнітної енергії постає, справді, поемою, створеною природою, — поемою про могутність людського майбутнього. Вона написана невідомими письменами, але ми потроху розбираємо їх, розкриваємо таємниці. Мало не щороку відкриваються нові властивості то одних, то інших частот. Чи давно ми виявили, що короткі хвилі придатні для далекого зв’язку! А люмінесценція під дією ультрафіолету — світні фарби! А радіолокація! А мітогенез! А радіоастрономія!.. Але багато ще не розкрито…

— І ось ти розкриваєш чергову таємницю? — спитав Федір, відчуваючи, що його друг захопився і час повернути його до початку розмови.

— Я просто знайшов метод, який дає можливість створити генератор для одного з найменш вивчених діапазонів, — знову серйозно заговорив Микола. — Скажімо, для мікрохвиль. Тепер їх можна буде посилювати, плавно змінювати частоту, тобто вивчати їх властивості. Такий генератор уже буде цінним вкладом у нашу техніку. Але є в мене й інша думка… Я гадаю, що в цих частотах ховається здійснення однієї дуже давньої мрії — про владу над елементами.

— Алхімія?!

— Що ж… Називай, як хочеш. Рано чи пізно треба доходити й до цього.