Антхіл

Все! Вирішив. Приїде — вибачиться у батьків, чесно зізнається Лєрі про кінець стосунків і почне нове життя.

Додому Гектор потрапив вже пізно ввечері. З двору вгледів, що вікна його квартири світилися. Запал рішучості трохи випарився, тож Гектор з острахом подумав, чи не чекає на нього Лєра.

Лєри вже не було. Але батьки не спали. В квартирі розносився легкий припах якихось ліків. Турбувалися, звісно.

Гектор несміло зайшов до помешкання.

Мама мигцем оглянула сина — чи не ушкоджений. І мовчала, не починала розмову. Почав батько. Сердито, з доріканням:

— Звісно, ти вже дорослий і ладен робити що хочеш! Але чи не спадало тобі на думку, що батьки ще трохи турбуються за тебе, бовдура невдячного?

Єва втрутилася в розмову:

— Припини, дитина голодна! Ходім-но всі поїмо, а потім вже побалакаємо.

Гектор попри побоювання, попри суворий тон батька все одно був налаштований вже сьогодні розтяти цей гордіїв вузол.

Отож він обома руками обійняв батьків і рішуче сповістив:

– Її звуть Мар’яна!

Батько відразу замовк, наче наразився на невидиму стіну. Хвильку потому пробурмотів в бік дружини:

— Старію, видно. Розум втрачаю. Міг би раніше здогадатися.

А потім дав синові стусана і вже вголос сказав:

— Чудове ім’я! Коли знайомитись?

Єва відкрила було рота щось сказати, та на півслові зупинилася і сказала зовсім інше:

— То ходімо вже їсти! Он ранок скоро!

Гектор їв за двох — зголоднів. А Єва раз по раз кидала на сина люблячий погляд, а думки сновигали десь далеко, біля тієї невідомої дівчини на ім’я Мар’яна, що, схоже, могла заступити її місце біля сина. Краще б то була Лєра, ясна річ. І місцева, і знайома, і слухалася б. Не дарма вона була проти того клятого полювання! Щось серце віщувало. Та вже ладно. З часом буде видно. Де ми, а де та Мар’яна. Не наїздишся. Потроху охолоне. А з Лєрою однаково треба побалакати.

Непомітно Єва зітхнула.