Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю

Відкритий до впливу

Для Стіва Джобса дизайн був усім. Коли Джобс у січні 2010 р. презентував iPad, він сидів на кріслі від Ле Корбюзьє. Поруч був стіл від Ееро Саарінена. Одним з улюблених міст Джобса було японське місто Кіото, прості та живописні дзен-сади якого надихали його. Він бачив себе митцем і стверджував, що перші конструктори Macintosh були поетами і музикантами. Кумирами Джобса були Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, оскільки вони були не лише художниками, а й дослідниками, захопленими наукою та властивостями матеріалів.

У квітні 2003 р. відбулася презентація iTunes Store компанії Apple, і протягом перших шести днів через неї було продано мільйон пісень. У лютому 2006 р. через iTunes було продано вже мільярд цифрових файлів. Мільярдною піснею стала Speed of Sound гурту Coldplay.

Незважаючи на чутливість до мистецтва, Стів Джобс був безжальним бізнесменом, чиє не надто поважне ставлення до людей було добре відоме співробітникам Apple. Проте Джобс переконав фірми музичної індустрії і багатьох артистів у своєму пристрасному ставленні до музики. Видатні виконавці погодилися виступати у рекламних відео iPod. У 2006 р. в одному з рекламних кліпів з’явився навіть співак і автор пісень Боб Ділан. Соліст групи U2 Боно глибоко поважав головного дизайнера компанії Apple Джоні Айва. Коли Боно побачив спеціально створений для групи чорний iPod, який Айв привіз йому в Дублін, угода з Apple була майже готова. Персоналізована модель iPod допомогла переконати Боно.

Унікальна культура Стенфордського університету, що підтримувала творчий потенціал і підприємництво, народила Кремнієву долину, модель якої з перемінним успіхом намагалися копіювати в усьому світі. Проте за досягненнями Кремнієвої долини стоїть надзвичайна атмосфера, що панувала в районі затоки Сан-Франциско. Тут цінували творчість, провокативність, революційність і зневажливе ставлення до авторитетів. В області довгий час популярними були альтернативні стилі життя і контр-культури. Арун Рао, венчурний інвестор, що написав історію Кремнієвої долини, вважає, що її феномен не можна пояснити за допомогою абстрактних моделей зі шкільних підручників, тому що вихідним пунктом всього було середовище, де високо цінували творчість. Біт-культура, рух хіпі і громадянські рухи були частиною цього. Кремнієва долина народилася з нестабільної й анархістської активності, що сприяла обміну ідеями і винаходу нового.