Фірма

Рей забрав пістолет і передав його Мітчу. Той вже був на ногах і пробував хоч щось розгледіти неушкодженим оком. Еббі вдивлялася в пірс. Не було ані душі.

— Сигналь знову, — звелів їй Рей, розмотуючи мотузку, якою був оперезаний.

Еббі розвернулася до води, прикрила ліхтарик і взялася навіжено натискати кнопку.

— Що ж нам тепер робити? — запитав Мітч, оглядаючи Рея з мотузкою в руках.

— Є два виходи: або розбити йому голову, або втопити.

— О боги, — промовила Еббі, й далі посилаючи сигнали.

— Не стріляй, — прошепотів Мітч.

— Гаразд, — відповів Рей.

Він накинув на шию Ріммера мотузку, затиснув і потягнув. Мітч подався вперед, затулив собою тіло від Еббі. Вона старалася на те не дивитися.

— Мені шкода, але іншого виходу в нас нема, — бурмотів Рей, певно до самого себе.

Чоловік був непритомний, тому не пручався, взагалі не поворухнувся. Через три хвилин Рей голосно видихнув і промовив:

— Він мертвий.

Другий кінець мотузки він прив’язав до опори перил і безшумно зіштовхнув тіло у воду.

— Я спускатимуся першим, — перелазячи через перила, сказав Рей і, тримаючись за мотузку, посунув до води.

Нижче пірса між двох бетонних опор, що стриміли з води, була невелика платформа — металева хрестовина. Непогана криївка. Еббі полізла вниз наступною. Коли, тримаючись за мотузку, вона зсунулася вниз, Рей її підхопив. А Мітч, котрий бачив на одне око, мало не скупався, втративши рівновагу. Та все ж їм вдалося вибратися. Тепер вони сиділи на рейках за десять футів од холодної чорної води, риб, мушель і тіла скандинава. Рей перерізав мотузку, тож труп опустився на дно, щоб через день-два спливти на поверхню. Так вони й сиділи там, мов три пугачі на гілці, та вдивлялися у вогники на буях і на каналі, чекаючи появи месії з води. Єдиними звуками, які вони чули, були плюскіт хвиль і постійне клацання кнопки ліхтарика.

А тоді почулися згори голоси. Нервові стривожені голоси: когось панічно розшукували. Тоді вони стихли.

— Ну, маленький брате, що тепер робитимемо? — прошепотів Рей.

— Є План «Б», — відповів Мітч.

— І що це за план?

— Будемо пливти.

— От смішно, — пирснула Еббі.

Минула година. Хоч платформа й була зручно розміщена, але комфортною її не назвеш.

— Ви помітили отам два човни? — тихо запитав Рей.

Невеликі суденця виднілися десь за милю від берега й підозріло курсували вздовж берега.

— Мені здається, то рибальські човни, — припустив Мітч.

— І хто ж то рибалить, о першій ночі? — спитав Рей. Про це вони вже всі думали. І пояснення не знаходили.

Щось чорне у воді, що наближалося в пітьмі до них, першою побачила Еббі і тільки молилася, щоб то не виявилося тіло потопельника.