Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. У ч. 2 ст. 1037 ЦК не зазначається на те, перед ким же управитель може захищати своє право на майно на підставі ст. 396 ЦК. Слід враховувати, що управитель і установник управління перебувають в зобов’язальних правовідносинах. Тому у разі порушення установником управління прав управителя на майно, які (права) входять до змісту зобов’язальних правовідносин, управитель має право захищати свої права відповідно до норм зобов’язального, а не речового права. На підставі ст. 396 ЦК управитель буде захищати свої права перед третіми особами, а також перед установником управління в тих випадках, коли він здійснив порушення прав управителя такими діями, які не можуть кваліфікуватись як порушення зобов’язання, що існує між сторонами. Слід звернути увагу на те, що ч.. 2 ст. 1037 ЦК не ставить право управителя на захист від порушень у залежність від того, чи надане йому договором відповідно до ч. 5 ст. 1033 ЦК право довірчої власності.
Стаття 1038. Здійснення управління майном
1. Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 цього Кодексу.
2. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов’язані з управлінням майном, зобов’язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.
3. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов’язується перед третіми особами особисто.
1. Відповідно до загального правила ст. 528 ЦК боржник може покласти виконання зобов’язання на третю особу. Щодо зобов’язання управління майном це забороняється, крім випадків, установлених ст. 1041 ЦК.
2. Управитель діє без довіреності (ч. 4 ст. 1033 ЦК). Він вчиняє правочини, пов’язані з управлінням майном, в межах закону і договору від свого імені. Але ч. 2 ст. 1038 ЦК покладає на управителя обов’язок при вчиненні юридичних і фактичних дій, пов’язаних з управлінням майном, повідомляти осіб, стосовно яких він вчиняє правочин, про те, що він діє як управитель, а не як власник майна. У нормі, що сформульована в ч. 2 ст. 1038 ЦК, виявилась суперечність: гіпотеза (якщо управитель вчиняє фактичні і юридичні дії) є ширшою, ніж диспозиція (управитель зобов’язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочин). Цю суперечність, як і завжди в подібних випадках, слід вирішувати на користь диспозиції.
3. Лише стосовно правочинів, які вчиняються в письмовій формі, встановлена санкція для управителя за порушення вимоги повідомляти про те, що він діє як управитель: за такими правочинами він зобов’язується особисто. Внаслідок цього за такими зобов’язаннями він відповідає не субсидіарно (ч. 2 ст. 1043 ЦК), а безпосередньо.
Стаття 1039. Передання в управління майна, що є предметом договору застави
1. Майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління.
2. Установник управління зобов’язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави.
Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.
1. У ч. 1 ст. 1039 ЦК встановлюється дозвіл на передання в управління майна, яке обтяжене заставою. Але при цьому не виключається дія ч. 2 ст. 586 ЦК, відповідно до якої заставодавець може розпоряджатися предметом застави лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором застави. Установник управління зобов’язаний попередити управителя про обтяження майна, що передане в управління, заставою. Встановлена вельми сувора санкція за порушення установником управління цього обов’язку: таке порушення дає управителю право вимагати (за відсутності згоди установника управління — в судовому порядку) розірвання договору та виплати належної за договором плати «відповідно до строку управління цим майном». Взяте в лапки формулювання рівною мірою може тлумачитись і так, що тут йдеться про строк, впродовж якого до розірвання договору фактично здійснювалось управління майном, і так, що тут мається на увазі строк управління, передбачений договором. За відсутності визначеності за принципом добросовісності, справедливості і розумності слід схилитися до першого варіанту.