Виправний день
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Виправний день». Краткое содержание книги:
Поки її рот наповнювався, Шарм спостерігала за матір’ю і намагалася не ковтати й не говорити.
Наразі країни проводять чесний взаємний обмін дітьми, народженими з перевагою європеоїдної чи субсахарської ДНК, але всі знають, що справжнє золоте дно відкриється в експорті хибнонароджених геїв та лесбійок. Це такий новий термін: хибнонароджені. Він означає людей, що народилися й виросли у невідповідній національній країні.
Ба більше, хтозна, чи не Гомія ставитиме в пріоритет експорт наймолодших. Якщо так, іще більше поколінь вік вікуватимуть, очікуючи міграції на батьківщину. Якщо експорту молодших надаватимуть пріоритет, тоді Ґевін може провести все життя в пастці лімбу між двох країн.
Його листи не дуже проливали світло на ситуацію, але сам Ґевін перестав писати про свої високі сподівання. Тоді як раніше він писав про пошук кохання, створення сім’ї й роботу на благо побудови своєї нової квір-країни… зараз у листах він скаржився на їжу в таборі. Вона мерзенна. Крохмалисті яловичі рагу. Водянистий овочевий суп. Так само як хвороба стає головною темою для літніх людей, Шарм знала, що їжа стає головною турботою людей у тюрмах.
Вона нічого не сказала вголос. Просто дивилася, як мама помішує. То була смажена курка, бризкав жир. У каструлі варилася картопля. У духовці запікалися пампушки, і масло вже стояло на кухонній поверхні, щоб розм’якнути при кімнатній температурі.
Мама потягнулася і натиснула на перемикач. Витяжка над плитою почала гудіти, пара від сковорідки потяглася спіраллю вгору, де зникала.
Запах, стільки жиру і м’яса, пармезан, який, вона знала, замішають до кукурудзяних панірувальних сухарів, цей аромат наповнював рот Шарм новою слиною. За хвилину їй знову доведеться відчинити холодильник. Її брата тримають у заручниках, і що скоріше вона наповнить пластиковий контейнер слиною, то скоріше випустить його.
Телефонували не Клем чи Кішоун, але говорили вони так само грубо, економлячи слова й вимагаючи:
— Дай Талбота, — у таких випадках Волтер прикріплював гарнітуру телефону до пошрамованої голови Талбота і виходив з кімнати. Гнаний Талботом, він почав набирати свої нотатки в один усеосяжний документ. Для чого, Волтер не здогадувався. Це могла бути книга в процесі написання. Або просто ще одна перевірка. Беручи до уваги першу перевірку, білування свого нового баті в пошуках неіснуючого пристрою наведення, набирати нотатки на клавіатурі було просто прогулянкою в парку.
Волтер міг лише припускати, що за людей він завербував. Двох героїнщиків. Вони, мабуть, їздили сюди-туди, живучи здебільшого на гроші Талбота. Вони, можливо, навіть поширювали Євангеліє від Талбота серед своїх знайомих наркош у групах підтримки по всій країні. Цілком імовірно, що мережа відчайдушних чоловіків розросталася й поширювалася по всій державі. Або ті двоє чоловіків уже померли.
Жодного повідомлення про зникнення Талбота не з’явилося на сайтах новин. Знову ж таки, чисте припущення, але поліція могла приховувати всю цю ситуацію, ведучи своє розслідування.
У такому разі ФБР могло наближатися в будь-яку мить, слідкувати за вулицею, напоготові вибити передні двері. Волтер продовжував набирати.
Талбот озвався криком. Старий сказав:
— Тобі потрібно здійснити дзвінок, про який ми говорили.
Волтер підійшов і зняв телефон зі старого поцяткованого скальпа. Протікання, краплі крові, що розходилися зі старих ран, приклеїли його так міцно, що кліпса для вуха здавалася зайвою. Гидотна правда полягала в тому, що Волтер мусив відірвати телефон від розтягнутої, звислої старої шкіри, і навіть тоді чорний пластик лишився поплямований клейкими ляпками і кіркою струпів. Настільки, що Волтера охопило непереборне бажання витерти його антибіотичною вологою серветкою. Увесь цей час Талбот просторікував йому.
— Скажи їм код, — пробурчав він зі свого крісла. — Не виси на лінії довше хвилини.
Волтер нюхнув телефон. Не пахло нічим, окрім медичного спирту. Він увів номер, який вивчив напам’ять.
Відповів голос, жіночий голос:
— Кабінет сенатора Деніелса.
Волтер дивився на старого, коли говорив:
— Я телефоную від імені…
Голос перебив його:
— Сенатор зараз на нараді.
— Десять секунд, — вигукнув Талбот.
Волтер ужив крайній захід.
— Це код 4С247М, — з’єднання на мить стихло, коли ввірвався гучний чоловічий голос.
— Це сенатор, — проголосив він.