Історія польсько-українських конфліктів т.2
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #2
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-56-0
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.2». Краткое содержание книги:
CA КС PZPR, zesp. 2267/3, sygn. 202/ІІІ/133, s. 21–22.
«Вісті зі Східних Земель Речі Посполитої», № 15 від 15.VII.44р.
ВЛАДИСЛАВ СТУДНИЦЬКИЙ У ЛЬВОВІ
(Скорочений виклад)
Уже вдруге протягом року відвідує Львів Владислав Студницький. Він розповідає, що у ці дні був у губернатора Вехтера, у керівника CC і поліції генерала Тіра. На скаргу Студницького, що українці замордували на Східних Землях 200 тисяч поляків, Вехтер відповів, що не більше як 30, до 40 тисяч, а Тір — що максимум 100 тисяч. Обидва пообіцяли, що думають про створення у Галичині польського Зельбшутцу — Самооборони. — Львів, 30. VI.1944 р.
СЛ КС PZPR, zesp. 2225/10, sygn. 202/11-53, 5. 40.
КІЛЬКІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО ЕЛЕМЕНТУ НА ВОЛИНІ
(Скорочений виклад)
У 1931 р. було 350 тисяч. На схід вивезено 50 тисяч. Кілька тисяч втекло за Буг. Приблизно 1000 ув'язнили або вбили німці. За 16 місяців на роботи вивезено 25 тисяч. У 1943 р. українці замордували понад 15 тисяч, кільканадцять тисяч втекло за Буг. Приблизно 50 тисяч німці забрали на роботи. Вибуло 180 тисяч, залишилося 170 тисяч.
СЛ КС PZPR, zesp. 2201/10, sygn. 202/1-35, s. 15.
ВКАЗІВКИ ДО ДИСКУСІЇ НАД ПРОБЛЕМОЮ МЕНШОСТІ
(Витяг)
С. 90: Українська меншість.
Русин для поляка є передовсім хамом, який б'є свою дружину, сором'язливим і приємним, дотепним і улесливим, коли не може дати виходу своїй ненависті до ляхів, яких у глибині свого єства вважає народом панів, що завжди кривдять. Виявом цієї ненависті перед війною були саботажні підпали фільварків, а під час нинішньої війни — вбивства поляків, масштабів яких ми досі не усвідомлюємо, за що відповідальною в значній мірі є «українська» художня література, що оспівує гайдамаччину, тобто вбивства і грабування, ґвалтування і підпали, які вважаються справедливою відповіддю за підпорядкування анархічних, примітивних варварів у рамки сірої щоденної продуктивної праці. (…)
СА КС PZPR, zesp. 2400/8., sygn. 203/XV-46.
48. — Перестаю вслід з наказом № 432.
Додаток. 10. VIII. [1943 р.] /-/42.
ЗАГРОЗА ВИНИЩЕННЯ
Ситуація на Волині і Червенській Землі.
Причини, наслідки, вказівки
Серйозність ситуації на Волині й у Східній Малопольщі закликає сміливо дивитись у вічі реальності, становище описувати відверто, без приховувань та ілюзій, а також отримувати висновки і результати незалежно від того, чи нам це приємно, чи ні. Детальні повідомлення з Волині дають належну і ясну картину кривавих подій, які розгортаються на цій землі. На Червенській Землі ситуація є грізною, хоча випадки вбивств і нападів на поляків наразі є епізодичними. Множаться погрози й ознаки української підготовки до широкої акції проти поляків, усе частіше виявляється глуха ненависть до нас. Польське населення очікує за цих умов від свого керівництва поради й ефективної допомоги. Щоб рекомендації на нинішній час мали реальну вартість, слід виходити з реальної оцінки дійсності. Подаючи нижче таку оцінку, зазначаємо, що тут не йдеться про формулювання українського питання в цілому. Тут також нема визначення українських цілей і прагнень, ні їх політичної оцінки. Зате метою є реальне подання конкретних українських прагнень до знищення польського суспільства на Східних Землях. Це прагнення є традиційним і постійним. Але залежно від обставин воно переходить періоди посилення і заспокоєння. Зараз воно увійшло в період максимального посилення.
ПРИЧИНИ:
1) В інстинктах українських мас живе старе гасло: «Лях, жид і собака — то віра однака». У парі з цим гаслом йде така ж традиційна неприборкана жага грабувати.
2) На землях, які належать до Польщі, руські маси від моменту виникнення українського руху виховувались у ненависті до всього, що є польське. Цю ненависть прищеплювали українські групи, які перебували під впливом як Німеччини, так і Радянської Росії. Групи першого роду становлять тут, на Червенській Землі, значну більшість, але не варто забувати, що завжди існували тут також групи, дружні до Радянської Росії. А нагадати треба, бо ця дружба тривала без перерви до 1933 р. і наступні майже 2 роки, від серпня 1939 р. до 22 червня 1941 р. Обидва ті культи зливались в один потужніший культ: культ ненависті проти Польщі. Треба нагадати, що українці того, що називається політичною орієнтацією в розумінні чесного опертя своїх прагнень на інтереси якоїсь іншої держави, не знають, ні до укладання політичних договорів тривалого характеру, ні до їх дотримання не здатні, бо знають тільки або некритичне захоплення, або невгамовну ненависть.