Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Традиційні рішення вже не працюють. Освіта замість того, щоб руйнувати бар’єри до постійного навчання протягом життя, учить молодих людей, що їхні почуття важливіші за все інше. Піти в коледж для багатьох — це просто чергова вправа на самоствердження. Медіа, що на всіх рівнях загрузли в конкуренції, нині питають у споживачів, що їм хотілося б знати, замість того, щоб розповідати те, що справді важливо. Інтернет — неоднозначне благо, джерело інформації, отруєне інтелектуальним саботажем.

Стикаючись із рішучим невіглаством громадськості, фахівці здаються. «Багато з нас почуваються безсилими перед цим, — каже Девід Аутор, експерт із економіки праці в Массачусетському технологічному інституті. — Ми можемо навчити студентів, але вони — це не вся громадськість, і ми не знаємо, як учити її». Викладач Єльського університету Ден Каган ще більш песимістичний: «Бомбардування людей знаннями нічого не дає, — сказав він у 2015 році. — Воно ніяк не допомагає пояснити щось, хоч я й безкінечно пояснюю правила. То, може, це я тут дурник».[170]

Промінь надії в тому, що експерти, здається, повстають проти нападів на фаховість. Наприклад, засуджуючи результат Брекзиту, Джеймс Трауб прямо сказав, що для захисників класичного західного лібералізму настав час «повстати проти нетямущих мас».[171]Джеймс Трауб, «Настав час елітам повстати проти нетямущих мас», Foreign Policy, 28 червня 2016 року. Звісно, це означало б ризикувати тим, що вас відразу звинуватять у жахливому елітаризмі — це звинувачення в Америці завжди було вагомішим, ніж у більш стратифікованих культурах Європи та світу. Як визнав сам Трауб, «варто сказати, що люди спантеличені, і завдання лідерів у тому, щоб усе їм пояснити. Чи це елітаризм? Може, і так; можливо, ми настільки схильні переходити на особистості, що зараз елітаризмом уже є довіра до аргументів, фаховості та уроків історії».

Попри все, професіонали із низки галузей у багатьох країнах уже, здається, ситі цим досхочу. Іронічно, але після виходу моєї оригінальної статті про смерть фаховості зі мною зв’язалися науковці, лікарі, юристи, викладачі й багато інших фахівців із Америки та інших країн. Вони розповіли не лише про своє роздратування, але й про гнів і засмучення через зруйновані стосунки з пацієнтами, клієнтами, студентами і навіть друзями. І все це відбулося через те, що фахівці нарешті вимагають припинити хибні повчання щодо тем із їхньої сфери компетенції.

Особливо, здається, це все набридло лікарям. Візьмімо недавній смішний приклад: у 2015 році Кіммел (знову він) запустив сатиричну соціальну рекламу, де справжні лікарі з лайкою виступали проти впертих пацієнтів, які боялися щеплень. «Пам’ятаєте, коли у вас був поліомієліт? — питав один із лікарів. — Ні, не пам’ятаєте, бо ваші батьки вас /лайка/ вакцинували». Інший казав: «Я що, повинен витратити свій єдиний вихідний на те, щоб поговорити з вами, ідіотами, про вакцини?..». І тут утручався ще один лікар, продовжуючи: «Бо ви послухали якогось мудака, що прочитав розсилку в електронній пошті?».