Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: "Ярославів Вал"
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
«Вітаючи Його Високоповажність президента Украіни-Руси з відродженням дружньої нам держави, пропоную негайно провести переговори щодо добровільного приєднання Украіни-Руси до Піднебесної народно-демократичної імперії, яка забезпечить братньому народу мир, безпеку і процвітання.
Командуючий центральноєвропейським військовим особливим округом Піднебесної імперії, віце-прем'єр Світового Євразійського уряду,
Маршал Zhang Jiong (Чжан Цзюн). Переговори пропонується провести в Стамбулі 10–15 квітня ц. р.»
Після тривалої паузи Василь Воля тихо (і де поділася його патетика?) сказав:
— Угоду з Голдстайном я підпишу. Але що робити з цим? Доведеться вам їхати.
Використовуючи рідкісну нагоду побути сам на сам з Волею, Гайдук накинувся на президента:
— Чому не призначено міністра закордонних справ? Чому досі не створено міністерство оборони? Палій був добрим кандидатом на міністра. Чому ви його не затвердили?
Василь Воля прикрив долонею обличчя, помовчав. Потім глянув на Гайдука:
— Міністром закордонних справ проситься стати Ерна Еріхівна Богошитська. Це вас ощасливить? Міністерство нацбезпеки і оборони без вас — не міністерство. Всі кадрові й організаційні рішення відкладаються до виборів. Ми повинні діяти тихо і обережно, щоб не дратувати виборців. І сусідні країни. Тому почекайте. Але щоб не гаяти час, створіть військовий комітет при своєму РОК, очолюйте його — і створюйте Збройні Сили. Беріть вашого Палія у перші заступники… Невже, Ігорю Петровичу, ви не розумієте, що я довіряю тільки вам?
Він забрав зі стола бамбукове послання і сховав до сейфа.
51
— Сьогодні ми повинні зробити дитину, — оголосила за сніданком Оля, в якій, на радість Гайдуку, прокинулася давня енергія молодості, сексу, жадоби життя, що останнім часом пригасла. Гайдук помітив, що Оля підкоряється якимсь незбагненним ритмам припливів і відпливів, які визначають її внутрішній стан.
— Пане генерале, ви почули, що я сказала? В мене всередині все булькає, аж кипить і пищить: благаю вас, зробіть дитину…
Гайдук, що пригублював гарячу каву, думаючи про незчисленні наради, зустрічі й поїздки, які чекали його сьогодні, вирішив послати все до бісової матері, бо роблення дитини — справа набагато серйозніша, яка вимагає свободи і особливого стану душі: звільнення від темряви, від сірої буденності.
— А можна послухати, як там булькає? — вийшовши з-за столу, він став на коліна перед дружиною, приклав голову до живота. Оля охоче розстебнула джинси, щоб легше було притулити вухо.
Він відчув, як хвиля ніжності огортає його.
— Вибач, я дуже завинив перед тобою, — він поцілував її нижче пупка, знову приклавши вухо, й не почув жодного булькання. — Я тебе дуже люблю. І дуже хочу… Твої слизовики проживуть день без тебе?
— Будуть тільки раді.
— Тоді поїхали, — підвівся він з колін.
«Козак Мамай» віз їх до Чабанів, туди, де на краю старого яблуневого саду стояв непримітний дерев'яний дім — колишній резервний штаб ФВУ, створений ВІРУ напередодні окупації Києва Чорною Ордою, а нині об'єкт РОК. Гайдук подзвонив туди і попередив про свій приїзд.
Перед входом у дім його вже чекав черговий офіцер, який передав ключі.
Водій Крук запитально подивився на Гайдука.
— Ви вільні. Забирайте з собою офіцера. Я зателефоную вам. Провівши поглядом «Мамая», що поїхав у напрямку Окружного шосе, вони з Олею увійшли всередину. І одразу були приємно здивовані: тут було тепло, в каміні палав вогонь, оселя виявилася охайною — все виблискувало чистотою, на підлозі у вітальні лежала шкура білого ведмедя, а холодильник у кухні був завантажений м'ясом, сирами, овочами; господарі не забули й про горілку та вина.
— Ну знаєте, Ігорю Петровичу, це всі ваші розвідники так живуть? — свиснула від здивування Оля. — Чи тільки вибрані?
— Вперше тут, — виправдовувався Гайдук, подумки похваливши Невінчаного, який жив у цій хаті після повернення з Молдавії.
Роздягнувшись, вони лягли на пухнасту білу шкуру, дивлячись на вогняні ігри всередині каміна: полум'я мало безліч барв — від пекельної чорно-іржавої до ангельської прозоро-блакитної.