Мільйон на рулетці
- Автор: Є Євген
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-365-002-8
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Мільйон на рулетці». Краткое содержание книги:
А на кону стоять гроші. Багато грошей, навіть непристойно багато грошей. А до того ще ваше життя. На додаток. Згодні?
Тоді граємо. Ставок більше немає. За рулеткою видатний майстер подібних ігор Євген Є.
Але ми ще не ступили на поріг, як одразу чотири автомобілі зі стрільцями перегородили вулицю перед казино і з гуркотом закрили ворота багатоповерхового гаража, що стояв поруч.
Тим самим нам давали зрозуміти, що ми зайдемо, але вже не вийдемо звідси.
Тільки ми були готові до цього ще з самого початку. Ми їхали грати, доводити, що ми маємо право на гроші, які у нас відібрали, бо виграли їх завдяки своєму досвіду і майстерності. А все інше вже не мало жодного значення.
Тому ми пішли до сходів, навіть не глянувши на охоронців, які демонстративно зачинили за нашою спиною двері казино.
— Стоп.
Троє охоронців зупинили нас на сходах.
— Руки.
Нас обшукали і, не знайшовши пістолетів, запитали:
— Що в сумках?
— Гроші.
Вартові повели нас до ігрового залу.
Володимир Аренський чекав на нас. А разом із ним і десяток його наближених осіб.
— Які люди, — посміхнувся він, бо вже встиг випити, понюхати кокаїну, а найбільше його тішило те, що ми були у нього в пастці. — Самураї-самогубці, які прийшли за своєю смертю. Прошу.
Він стояв, спершись на край рулетки.
— Ти приготував гроші? — запитав я.
— Звичайно, — відповів Аренський і кивнув на сусідній стіл.
Стягнувши принесену з ресторану скатертину, один із охоронців показав купу грошей.
— Як і просили, — мовив Аренський, — три з половиною лимони.
— Ми не перераховуватимемо, — сказав я, ставлячи перед ним обидві свої сумки.
— Тоді бодай покажи, — сказав Аренський.
Я відкрив першу сумку:
— Мільйон триста.
Потім другу:
— Дев’ятсот вісімдесят.
Потому взяв одну із сумок Мишка, так само поставив її на стіл перед ним і відкрив:
— Мільйон двісті двадцять.
Але в нас залишалася ще одна сумка. І вказавши на неї підборіддям, Аренський глумливо звів брови:
— Усе своє з собою?
— Ага, — сказав Мишко і поставив перед ним останню з наших сумок, а сам відійшов убік, даючи Аренському можливість самому перевірити її вміст.
І коли Аренський зробив це, то його хміль і веселощі відразу розвіялися:
— Усі на…!!! — закричав він і завмер з відкритим ротом, побачивши кнопковий детонатор у руці Мишка, який уже натис кнопку великим пальцем.
— Один постріл — і вибух, — озвався Мишко.
— Нікому не стріляти! — наказав Аренський.
— Ви не зробите цього, — прошептав Аренський.
— Можемо перевірити, — запропонував я.
А Мишко додав:
— Нехай твої коні складуть усі пушки в той куток.
— Виконуйте, — мовив Аренський, і всі його охоронці покидали зброю на підлогу.
Тепер вони були шовковими і слухняними, як діти, які не звикли перечити батькам.
— Ви, четверо, — звернувся Мишко до охоронців, — перенесіть стіл на три метри до проходу.
Хлопці виконали його наказ. Взялися за край рулеткового столу, підняли його, звільнили від проводів, причеплених до ніжок і з’єднаних з комп’ютерами та педалями біля підлоги, і перенесли туди, куди вказав Мишко.
— А тепер усі до стіни, — завершив він.
Серед присутніх усі знали, що таке пластикова вибухівка, і що варто відпустити кнопку, як станеться вибух.
А відпустити кнопку не так уже й складно. Для цього досить убити того, хто тримає її, або необережно штовхнути його.
Знав це й Аренський, тому сказав:
— Біс із вами. Беріть гроші і забирайтеся звідси геть.
— Ні, — мовив я, — спершу ми з тобою зіграємо.
Тоді розкрутив рулетку, кинув кульку і сказав:
— Вибирай число.
— «Чотирнадцять», — мовив він.
— «Двадцять сім», — сказав я.
І ми почекали, поки вона зупинилася.
А вона ніяк не хотіла зупинятися, заскакувала в гнізда і вискакувала з них.
Збігло неймовірно довгих півтори хвилини, що видалися усім присутнім роком болісного чекання, поки нарешті вона зупинилася.
— Як ти… — мовив Аренський.
— Я професіонал, — відповів я.
Кулька зупинилася на «двадцяти сімох». Ми виграли.
Ми доказали всім, що маємо право на всі наші перемоги, але Аренський спробував здивувати нас:
— Вам не вибратися звідси.
— Для початку накажи скласти гроші.
Охоронці виконали моє прохання.
— Ти, — сказав Мишко, звертаючись до одного з них, — нестимеш їх.
— Добре, — відповів той.
— Вам не вдасться вибратися звідси, — наполягав на своєму Аренський.