Мільйон на рулетці
- Автор: Є Євген
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-365-002-8
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Мільйон на рулетці». Краткое содержание книги:
А на кону стоять гроші. Багато грошей, навіть непристойно багато грошей. А до того ще ваше життя. На додаток. Згодні?
Тоді граємо. Ставок більше немає. За рулеткою видатний майстер подібних ігор Євген Є.
Його будинок був просторим, але нецікавим. Квітник біля входу, величезна кількість кімнат, занадто дорогі меблі, картини художників минулого століття, китайські вази, антикварний клавесин і музичні інструменти на невеличкій сцені в кутку вітальні.
Але в його будинку були дві речі, що привернули нашу увагу. Насамперед — чудовий рулетковий стіл на третьому поверсі в кімнаті між тренажерним залом і більярдною.
Коли ми піднялися туди, власник «Праги» уже встиг одягти халат. Він попросив сигарету, і поки прикурював з рук Мишка, Тоша і Гоша стягнули зі столу матер’яний чохол.
— Як це зазвичай робиться? — запитав Тоша. Потім він крутнув рулетку і взяв із різьбленої підставки одну з кістяних кульок.
— Проти годинникової стрілки, — сказав Мишко.
— Зрозуміло, — відповів Тоша, кинув кульку і додав: — Робіть ваші ставки.
— Чого ви домагаєтесь? — запитав у нас Армен Сахішвілі.
— Хочемо зіграти, — сказав я, — в одну дуже цікаву гру.
— У яку?
— У рулетку.
— Навіщо цей цирк? — не витримав Армен. — У домі є трохи грошей і золото. Забирайте — і йдіть собі геть.
— Невже? — посміхнувся Гоша, бо знав, що в особняку власника «Праги», окрім добре відбалансованої рулетки, є ще одна не менш приваблива річ — чудовий англійський сейф, захований в одній із шаф.
— Ні, — замахав руками Армен Сахішвілі, коли Тоша нагадав йому про сейф.
— А як ти гадаєш, — запитав Тоша, — якщо я натисну на курок, то що відбудеться раніше: куля увіп’ється в твоє коліно чи твоя охорона прибіжить і врятує тебе?
— Добре, — сказав Армен Сахішвілі і відкрив сейф, — забирайте і йдіть з богом.
У сейфі було повно грошей, але я сказав:
— Ні. Ми принесли майже два мільйони. Тож відраховуй стільки ж і пішли грати.
І ми зіграли.
Щоправда, шановному Армену Сахішвілі не пощастило. Хоча ми мінялися з ним кожні п’ять конів і були то гравцями, то круп’є, тому він мав усі шанси відігратися. Але не зміг — удача втекла від нього.
Ми обіграли його на один мільйон і сто тисяч.
— Ми виграли достатньо грошей, — сказав Тоша.
— Не думаю, — відповів я.
— А Мишко…
Але Мишко був згоден зі мною і сказав:
— Ні.
— Але ж….
— Справа не в грошах, — мовив я.
— Ну а щодо тебе і Гоші, то хоч зараз беріть свої частки і їдьте в аеропорт.
— Гадаю, що це правильне рішення, — сказав Тоша.
Ми ж з Мишком вирішили пройти випробування до кінця.
Розділ 63
«Золотий Дракон»
Усю цю гру затіяв власник «Золотого Дракона» Володимир Аренський. Через нього ми стали людьми поза законом, утратили право на існування в місті, яке вважали своїм і в якому збиралися прожити весь залишок свого життя. Саме він сказав власнику «Праги» Армену Сахішвілі: «Коли вони з’являться в мене, я уб’ю їх».
Саме він, Володимир Аренський, оголосив своїм хлопцям: «Тому, хто знайде їх, — двадцять п’ять. Тому, хто уб’є, — п’ятдесят тисяч. Тому, хто схопить живими, — сто двадцять».
До нього ми йшли, не ховаючись і не придумуючи ніяких фокусів. Ба, більше того, ми навіть подзвонили йому попередньо і сповістили про наш візит.
— Привіт, Аренський.
Він одразу упізнав мене:
— Недоумкуватий гравець. Бачу, ти шукаєш смерті?
— Аж ніяк, — заперечив я, — але мені приємно, що ти пам’ятаєш мене. Як життя?
— Може, краще скажеш де ти, щоб я міг прислати своїх людей?
— Я не обтяжуватиму тебе, — сказав я, — приїду сам. Хочеш?
— Ще б пак!
— А щоб наша зустріч була цікавою, я привезу три з половиною мільйони американських папірців.
— Серйозно? — запитав Аренський.
— Абсолютно, — сказав я.
— Ти вирішив відігратися?
— Якщо ти не проти, звичайно, — сказав я.
— В жодному разі.
— Тоді я їду?
— Я чекатиму.
— Приготуй гроші, щоб ми змогли зіграти!
— Добре, — сказав Аренський.
Ми взяли сумки з грошима, спустилися до машини і поїхали до «Золотого Дракона».
Це була вирішальна гра, і ми поїхали туди тільки вдвох.
Розділ 64
«Гравці»
Аренський вибачився перед клієнтами, попросив не платити за перервану вечерю і поміняти фішки на гроші завтра. Охоронці підганяли відвідувачів «Золотого Дракона», а потому звернулися до офіціанток, кухарів і стриптизерок з проханням залишити казино.
Тому коли ми під’їхали до грального будинку, двері нам відчинив не швейцар, а охоронець, який зухвало посміхався.