Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Боевики » Мільйон на рулетці
Мільйон на рулетці - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Мільйон на рулетці

Электронная книга - «Мільйон на рулетці». Краткое содержание книги:

Ви знаєте, що таке російська рулетка? А українська? Повірте, вона набагато небезпечніша. Які її правила? Власне, є лише одне — жодних правил.
А на кону стоять гроші. Багато грошей, навіть непристойно багато грошей. А до того ще ваше життя. На додаток. Згодні?
Тоді граємо. Ставок більше немає. За рулеткою видатний майстер подібних ігор Євген Є.
1 ... 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Перейти на страницу:

Його будинок був просторим, але нецікавим. Квітник біля входу, величезна кількість кімнат, занадто дорогі меблі, картини художників минулого століття, китайські вази, антикварний клавесин і музичні інструменти на невеличкій сцені в кутку вітальні.

Але в його будинку були дві речі, що привернули нашу увагу. Насамперед — чудовий рулетковий стіл на третьому поверсі в кімнаті між тренажерним залом і більярдною.

Коли ми піднялися туди, власник «Праги» уже встиг одягти халат. Він попросив сигарету, і поки прикурював з рук Мишка, Тоша і Гоша стягнули зі столу матер’яний чохол.

— Як це зазвичай робиться? — запитав Тоша. Потім він крутнув рулетку і взяв із різьбленої підставки одну з кістяних кульок.

— Проти годинникової стрілки, — сказав Мишко.

— Зрозуміло, — відповів Тоша, кинув кульку і додав: — Робіть ваші ставки.

— Чого ви домагаєтесь? — запитав у нас Армен Сахішвілі.

— Хочемо зіграти, — сказав я, — в одну дуже цікаву гру.

— У яку?

— У рулетку.

— Навіщо цей цирк? — не витримав Армен. — У домі є трохи грошей і золото. Забирайте — і йдіть собі геть.

— Невже? — посміхнувся Гоша, бо знав, що в особняку власника «Праги», окрім добре відбалансованої рулетки, є ще одна не менш приваблива річ — чудовий англійський сейф, захований в одній із шаф.

— Ні, — замахав руками Армен Сахішвілі, коли Тоша нагадав йому про сейф.

— А як ти гадаєш, — запитав Тоша, — якщо я натисну на курок, то що відбудеться раніше: куля увіп’ється в твоє коліно чи твоя охорона прибіжить і врятує тебе?

— Добре, — сказав Армен Сахішвілі і відкрив сейф, — забирайте і йдіть з богом.

У сейфі було повно грошей, але я сказав:

— Ні. Ми принесли майже два мільйони. Тож відраховуй стільки ж і пішли грати.

5

І ми зіграли.

Щоправда, шановному Армену Сахішвілі не пощастило. Хоча ми мінялися з ним кожні п’ять конів і були то гравцями, то круп’є, тому він мав усі шанси відігратися. Але не зміг — удача втекла від нього.

Ми обіграли його на один мільйон і сто тисяч.

6

— Ми виграли достатньо грошей, — сказав Тоша.

— Не думаю, — відповів я.

— А Мишко…

Але Мишко був згоден зі мною і сказав:

— Ні.

— Але ж….

— Справа не в грошах, — мовив я.

— Ну а щодо тебе і Гоші, то хоч зараз беріть свої частки і їдьте в аеропорт.

— Гадаю, що це правильне рішення, — сказав Тоша.

Ми ж з Мишком вирішили пройти випробування до кінця.

Розділ 63

«Золотий Дракон»

Усю цю гру затіяв власник «Золотого Дракона» Володимир Аренський. Через нього ми стали людьми поза законом, утратили право на існування в місті, яке вважали своїм і в якому збиралися прожити весь залишок свого життя. Саме він сказав власнику «Праги» Армену Сахішвілі: «Коли вони з’являться в мене, я уб’ю їх».

Саме він, Володимир Аренський, оголосив своїм хлопцям: «Тому, хто знайде їх, — двадцять п’ять. Тому, хто уб’є, — п’ятдесят тисяч. Тому, хто схопить живими, — сто двадцять».

До нього ми йшли, не ховаючись і не придумуючи ніяких фокусів. Ба, більше того, ми навіть подзвонили йому попередньо і сповістили про наш візит.

— Привіт, Аренський.

Він одразу упізнав мене:

— Недоумкуватий гравець. Бачу, ти шукаєш смерті?

— Аж ніяк, — заперечив я, — але мені приємно, що ти пам’ятаєш мене. Як життя?

— Може, краще скажеш де ти, щоб я міг прислати своїх людей?

— Я не обтяжуватиму тебе, — сказав я, — приїду сам. Хочеш?

— Ще б пак!

— А щоб наша зустріч була цікавою, я привезу три з половиною мільйони американських папірців.

— Серйозно? — запитав Аренський.

— Абсолютно, — сказав я.

— Ти вирішив відігратися?

— Якщо ти не проти, звичайно, — сказав я.

— В жодному разі.

— Тоді я їду?

— Я чекатиму.

— Приготуй гроші, щоб ми змогли зіграти!

— Добре, — сказав Аренський.

2

Ми взяли сумки з грошима, спустилися до машини і поїхали до «Золотого Дракона».

Це була вирішальна гра, і ми поїхали туди тільки вдвох.

Розділ 64

«Гравці»

Аренський вибачився перед клієнтами, попросив не платити за перервану вечерю і поміняти фішки на гроші завтра. Охоронці підганяли відвідувачів «Золотого Дракона», а потому звернулися до офіціанток, кухарів і стриптизерок з проханням залишити казино.

Тому коли ми під’їхали до грального будинку, двері нам відчинив не швейцар, а охоронець, який зухвало посміхався.

1 ... 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)