Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Мені потрібен певний час для того, щоб осмислити почуте і побачене, — відповів після недовгого мовчання Теслен.
— Авжеж, Обраний, — погодилася рудоволоса Знаюча. — Тут, у скарбниці, є зручні кімнати для відпочинку і релаксації. Я дам наказ, і тобі принесуть їжу й виведуть на демонстраційний планшет додаткову інформацію про «Літопис Ісцловс». Заздалегідь прошу вибачення. Їжа у нас не така різноманітна й вишукана, як у Шекані.
— Не страшно. Старому солдатові не звикати, — посміхнувся адмірал.
Зала нарад Ради директорів компанії
«Еттлі Касмік Індастріз»,
планета Альфа Альфа (4КВ20:8),
зоряна система Альдебарану.
28 семпрарія 416 року Ери Відновлення
— Комісаре Марков, ви напевно вирішили, що, дізнавшись про ваші надзвичайні повноваження, ми тут усі вклякнемо перед вами і будемо на вас молитися? Адже так?
Ніко Калаус, голова Ради директорів «Еттлі Касмік», не зміг подолати роздратування і зламав сигару. Справжню, земну, ручної роботи. Вартістю у місячну зарплату тіронійського детектива першого класу. Уламки сигари розсипались полірованою поверхнею величезного стола, за яким сидів голова Ради.
Марков віддав нечутний наказ кіборґові-«павуку», що його супроводжував, і за долю секунди ситуація в залі кардинально змінилася. Тепловий промінь, спрямований «павуком», акуратно зрізав голову охоронцю-андроїдові. Людиноподібному роботові, замаскованому під секретарку Калауса. Там, де щойно мружило виразні очі личко симпатичної дівчини, здувся пухир гарячої піни. Обезголовлене тіло затрусилося в судомах, скрикнула юна Міла Дасалман — одна з трьох присутніх членів Ради. Видовище справді було не з приємних. Безголовий робот, не припиняючи бридко сіпатися, спробував вийти з-за столу. Але, замість цього, сповз на підлогу, в калюжу власної псевдо-крові. Ноги андроїда розсунулися, зобразивши щось вельми непристойне.
— Отже, ви порушили ще один імперський закон, Калаусе, — завважив тіронієць, ігноруючи конвульсії робота та істерику Міли. — Від двісті вісімдесят восьмого року Ери Відновлення, як вам відомо, заборонено виготовляти і зберігати людиноподібних кіборґів. Якщо ви й далі продовжуватимете хамити представникові влади та чинити опір слідству, я уповноважений імператором застосувати до вас і ваших колеґ, — рух головою в бік Міли, — фармакологічні засоби впливу. А потім затримати вас як активних учасників антидержавного заколоту.
— Це протизаконно, — тихо але чітко вимовив Калаус. — За три століття існування «Еттлі Касмік» ніхто — чуєте, комісаре, ніхто! — не насмілювався погрожувати її власникам тортурами! Такого небаченого, межового неподобства не було навіть за часів Смути, навіть за часів узурпаторів Каоасара і Фалада[60].
— Протизаконно, громадянине Калаусе, приховувати від слідства інформацію й допомагати терористці Шермі Шайнар.
— Ще треба довести, що вона терористка, — втрутився Орман Шайнар. Здавалося, знищення андроїда лише роздражнило офіційного чоловіка Шерми. Його пещене обличчя розчервонілось, ніздрі напнулися, немов хтось вставив алфійському аристократові в ніс невидимі дихальні фільтри.
— Вам ще щось треба доводити, громадянине Шайнаре?
— По-перше, ви не маєте права без рішення суду називати мою дружину терористкою, по друге…
— Ви отримали офіційний висновок представника Верховного прокурора?
— Отримав.
— Тоді про яке ще «рішення суду» ви кажете? Там усе чітко й доказово викладено. Ваша дружина, громадянине Шайнаре, очолює розгалужений і ретельно спланований антидержавний заколот, за яким стоять ґ'ормітські шпигуни. До речі, вже відомі нові факти її участі в підготовці терористичних актів. Тут, на Альфі, оголошена в розшук така собі Дора Віргой, близька приятелька вашої дружини. Ви також, наскільки мені відомо, знайомі з цією жінкою. Так ось, ця ваша приятелька намагалась заразити Перший Арсенал спорами смертоносної фауни. Виконавець визнав, що отримав від неї засоби для теракту та інструкції. Це визнання задокументоване. Сама Віргой щезла. Які вам ще потрібні докази?
— Дора готувала теракт? — здивувалась Міла Дасалман. — О, Боги Отців!
— Міло, мовчіть! — Калаус хотів підвестися, але подивився на випромінювач «павука» і передумав. — Не давайте цьому лягавому жодної інформації! Вони тепер все використовуватимуть проти нас — усе, що ми скажемо…
60
Див. додаток 4.