Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
Тоді ми не знали, що я теж володію древнім талантом, — вона вказала на високу жінку поруч із собою. — Однак Сікс розгледіла в мені талант. Вона відкрила мені очі на мої чудові здібності. Допомогла навчитися використовувати цей дар, керуючи моїми… уроками малювання.
Багато людей виступало проти мого сходження на престол, навіть старші королівські радники. На щастя, Сікс розкрила мені їх таємні наміри, — Віолетта піднесла крейду до лиця Рейчел. — Зрадники знайшли свої портрети тут, на цих стінах. Я подбала, щоб кожен дізнався, якою буває доля зрадників. Ось так, за допомогою навчання у Сікс, я стала королевою. Ніхто більше не сміє виступати проти мене.
Раніше, коли Рейчел жила в замку, вона вважала Віолетту надзвичайно небезпечною. Тоді дівчинка навіть і припустити не могла, наскільки небезпечніша стане принцеса з часом. Рейчел відчула нищівну безнадію.
Віолетта і Сікс підняли погляд, коли почули важке дихання Самуеля, що повертався. Рейчел вирішила не обертатися, побоюючись, що Віолетта знову її вдарить. Королева жестом наказала їй забратися з дороги. Рейчел негайно підкорилася, щоб опинитися подалі від важкої руки Віолетти. Раз вже не було можливості втекти від неї зовсім.
Самуель тримав шкіряний мішок, стягнутий шкіряним шнурком. Він обережно опустив мішок на землю, розкрив і подивився на Сікс. Та жестом веліла йому продовжувати.
З мішка з'явилася якась скринька, чорна, як сама смерть. Рейчел подумала, що їх усіх дуже легко могло б затягнути в цю чорну порожнечу. І вони назавжди зникнуть в Підземному світі.
Самуель подав зловісну штучку Сікс. Посміхаючись, відьма прийняла шкатулку.
— Як обіцяно! — Сказала вона Віолетті. — Дарую тобі шкатулку Одена, королева Віолетта.
Рейчел згадала королеву Мілену, згадала, як вона з трепетним благоговінням тримала цю саму шкатулку. Ось тільки зараз ця шкатулка не була покрита золотим покровом, інкрустованим сріблом і дорогоцінними каменями. Зедд розповідав Рейчел, що справжня скринька Одена була захована під дорогоцінною оболонкою, як у той день, коли Рейчел на прохання чарівника Джиллера, таємно винесла її з замку.
Тепер Джіллер був мертвий; у Річарда більше не було його меча, а Рейчел знову перебувала в руках Віолетти. І тепер, як і її мати, Віолетта володіє дорогоцінною скринькою Одена.
Віолетта посміхнулася.
— Бачиш, Рейчел? Навіщо мені ті старі, непотрібні радники? Хіба вони досягли б того, чого досягла я? Ти бачиш, я не така, як ті слабаки, які кидають почате, не доводячи до кінця. Я завжди домагаюся успіху. Ось це і значить бути королевою. Я отримала назад свою шкатулку Одена. Я повернула тебе, — вона знову помахала крейдою. — І я дістану в свої руки Річарда, щоб особисто покарати його.
Сікс зітхнула.
— Отже, щаслива зустріч закінчена. У тебе є все, про що ти просила. Мені треба поговорити з Самуелем про його наступне завдання. А тобі слід було б повернутися до твого уроку «малювання».
Віолетта змовницьки посміхнулася.
— Так, мій урок, — вона блиснула очима на Рейчел. — Там, у замку, твого повернення очікує залізна скриня. А потім подумаємо, як тебе покарати.
Сікс вклонилася.
— Я прямую, моя королева.
Віолетта клацнула пальцями відпускаючи її. Сікс схопила Самуеля за руку і потягла геть. Він насилу зберігав рівновагу, щоб не впасти, переступаючи або обходячи камені. Сікс немов ковзала в тьмяному світлі, не відчуваючи ніяких утруднень.
— Підійди до мене, — сказала Віолетта удавано веселим тоном, який змусив завмерти кров у жилах Рейчел. — Ти можеш подивитися, як я малюю.
Поки Віолетта брала факел, Рейчел встала на ватяних ногах, а потім попленталася слідом за своєю королевою. Мерехтливе полум'я освітлювало стіни, суцільно вкриті незліченними малюнками. Скільки ж страшного можна створити з людьми. На стінах не було вільного місця — все було покрито зображеннями моторошних, холодячих душу сцен.
Рейчел сильно сумувала за Чейзом, за його розрадою, його усмішкою, коли вона добре виконувала урок, за його підбадьорюючу руку на її плечі. Вона так його любила. А Самуель вбив його, знищив всі її надії і мрії. Слідуючи за Віолеттою, дівчинка відчувала безнадійний відчай, все більше заглиблюючись в безумство і темряву.