Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання
- Автор: Зінченко І. О., Тютюгін В. І.
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 966-8030-04-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання». Краткое содержание книги:
В окремому розділі монографії наводяться матеріали судової практики, в яких вирішувалися питання кваліфікації та призначення покарання при множинності злочинів; дасться перелік збірок судової практики, у яких містяться її матеріали з кримінальних справ.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
5. Якщо за декілька окремих злочинів призначаються декілька додаткових покарань одного виду, то вони попередньо поглинаються (менш суворе більш суворим) чи складаються між собою і лише після цього приєднуються на додаток до основного покарання, остаточно визначеного за сукупністю.
6. Слід звернути увагу і на те, що при визначенні остаточної міри додаткового покарання стосовно тих декількох їх видів, які призначені за окремі злочини, суд повинен додержуватися тих самих вимог, якими він керується і при визначенні остаточного основного покарання.
По-перше, це стосується максимального розміру (строку) остаточно визначеного за сукупністю злочинів додаткового покарання, який повинен дорівнювати тим самим максимальним межам, які передбачені в ч. 2 ст. 70 КК. Обов’язковість дотримання цієї вимоги випливає з того, що при вирішенні цього питання в ч 2 ст. 70 КК закон використовує загальний термін «покарання», маючи на увазі тим самим, що вказівка про максимально припустиму межу в однаковій мірі стосується як основного, так і додаткового видів покарань, Так тлумачить закон і Пленум Верховного Суду України, коли в постанові від 24 жовтня 2003 р. (п. 22) роз’яснює, що «у випадку, коли за кожен із двох або більше злочинів нарівні з основним покаранням призначається й додаткове покарання одного виду, остаточний його строк чи розмір при частковому або повному складанні не може бути більшим за максимальний строк чи розмір, передбачений для такого виду покарань Загальною частиною КК»[350].
По-друге, також як і основні, призначені за окремі злочини однакові за видам і розміром (строкам) додаткові покарання поглиненню між собою не підлягають, крім випадків, коли вони призначені у максимальних межах, передбачених ч. 2 ст. 70 КК. Так, цілком слушно Верховний суд України визнав таким, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 70 КК, вирок суду за справою П., бо призначені йому однакові за видом і розміром додаткові покарання за окремі злочини при остаточному їх визначенні за сукупністю злочинів були поглинуті одне іншим[351].
7. Якщо за декілька окремих злочинів призначаються декілька додаткових покарань різних видів, то усі вони повинні бути приєднані (без поглинення і складання між собою) до остаточно визначеного за сукупністю злочинів основного покарання, бо згідно з ч. 4 ст. 72 КК різновидні додаткові покарання у всіх випадках застосовуються одночасно.
Отже, у всіх таких ситуаціях, незалежно від того, який принцип було застосовано судом для визначення остаточного основного покарання за сукупністю злочинів, щодо різновидних додаткових покарань він має право використовувати лише один такий принцип — одночасного застосування до засудженого тих додаткових покарань різних видів, які було призначено за окремі злочини.
Таким чином, на відміну від різновидних основних покарань, які, як вже зазначалося, можуть бути остаточно визначені за сукупністю злочинів шляхом: а) або поглинення (ч. 1 ст. 70 КК), б) або складання (ч. 1 ст. 72 КК), в) або одночасного їх застосування (ч. 3 ст. 72 КК), додаткові покарання різних видів не підлягають ні поглиненню, ні складанню між собою за сукупністю злочинів, а завжди призначаються за принципам одночасного їх застосування. Тому у постанові від 24 жовтня 2003 р. роз’яснюється (п, 22), що у випадках, «якщо за злочини, що входять до сукупності, призначені різні види додаткового покарання, то вони мають бути зазначені у вироку з наведенням відповідних розмірів та строків і при призначенні остаточного покарання, оскільки виконуються самостійно (ч. 4 ст. 72 КК)»[352].
8. Зі змісту ч. 1 ст. 70 КК випливає, що при визначенні остаточного покарання, стосовно як основних, так й додаткових покарань суд має право обрати один й той самий принцип їх призначення за сукупністю (наприклад, поглинення чи складання) Але це зовсім не означає, що у всіх випадках суд зв’язаний у своєму виборі і завжди повинен обрати лише один і обов’язково однаковий такий принцип як щодо основних, так і щодо додаткових покарань.
350
Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6. — С. 18. Проте це роз’яснення потребує деяких уточнень стосовно такого покарання, як штраф, який передбачений як додаткове покарання лише у двох санкціях статей Особливої частини КК (за ч. 1 ст. 144 — до п’ятдесяти і за ч. 2 ст. 367 КК — до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), у яких максимальна його межа є, як видно, нижчою порівняно з максимумом (тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), встановленим для цього виду покарання в ч. 2 ст. 53 КК. Вочевидь, то при призначенні цього додаткового покарання за сукупністю злочинів остаточна його міра не може перевищувати максимальної межі, передбаченої не в ч. 2 ст. 53 КК, а санкціях ч. 1 ст. 144 і ч. 2 ст. 367 КК.
351
Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 3. — С. 29.
352
Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6. — С. 18.