Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Нічого я не доливав, — заперечив Гаррі.

— Ти, Гаррі, долив, от чому все так пішло гарно; у слизеринців не вистачало гравця, а Ронові неможливо було забити!

— Та не доливав я нічого! — повторив Гаррі, всміхаючись від вуха до вуха. Він поліз у внутрішню кишеню куртки і вийняв крихітну пляшечку, що її помітила зранку в його руці Герміона. Пляшечка була заповнена золотистим відваром, а корок надійно запечатаний воском. — Я хотів, щоб Рону здалося, ніби я долив його, тому я й прикинувся, що доливаю фелікс-феліціс, коли побачив, що ти дивишся. — Він глянув на Рона. — Тобі неможливо було забити, бо ти відчув, що тобі щастить. Це все тільки твоя заслуга.

Він заховав відвар у кишеню.

— То в гарбузовім соці нічого не було? — вражено перепитав Рон. — Але ж погода була чудова… і Вейзі не зміг грати… я чесно не пив відвар успіху?

Гаррі заперечливо похитав головою. Рон довго на нього дивився, а тоді раптом накинувся на Герміону, перекривлюючи її слова:

— "Ти під час сніданку долив у Ронів сік фелікс-феліціс, ось чому йому неможливо було забити!" Герміоно, я й без чужої допомоги можу захистити ворота!

— Я ж не казала, що не можеш… Роне, до речі, ти й сам думав, що випив фелікс-феліціс!

Але Рон уже пройшов повз неї з мітлою на плечі і зник за дверима.

— Е-е, — порушив Гаррі несподівану тишу; він не думав, що його план призведе до таких прикрих наслідків, — може… може, підемо й відсвяткуємо перемогу?

— Сам іди! — огризнулася Герміона, ледве стримуючи сльози. — 3 мене вже досить того Рона, не розумію, що я ще мала зробити…

І вона теж вибігла з роздягальні.

Гаррі поволі йшов до замку повз уболівальників, які голосно його вітали, і відчував сильне розчарування; він був переконаний, що коли Рон переможе в цьому матчі, то вони з Герміоною негайно помиряться. Він не знав, як пояснити Герміоні, що вона образила Рона вже тим, що цілувалася з Віктором Крумом, навіть якщо відтоді минула ціла вічність.

Гаррі не побачив Герміони на ґрифіндорській святковій вечірці, що була вже в повному розпалі, коли він прибув. Його поява викликала нову хвилю вигуків та оплесків, і незабаром його оточили вболівальники, вітаючи з перемогою. Минуло чимало часу, поки він зумів відкараскатися від братів Кріві, які хотіли почути детальний аналіз матчу, та від величенької групи дівчат, що оточили його, пускаючи бісики й регочучи з кожнісінького його найнуднішого зауваження. Нарешті він вирвався від Ромільди Вейн, яка відверто натякала на своє бажання піти з ним до Слизорога святкувати Різдво. Проштовхуючись до столика з напоями, він зіткнувся з Джіні, на плечі в якої сидів карликовий пух Арнольд, а біля ніг з надією нявкав Криволапик.

— Шукаєш Рона? — зневажливо посміхнулася вона. — Он він, нещасний лицемір.

Гаррі зиркнув у той куток, куди вона вказала. Там, на очах у всіх, Рон так щільно тулився до Лаванди Браун, що неможливо було розібрати, де чиї руки.

— Таке враження, що він хоче відгризти їй носа, скажи? — холоднокровно додала Джіні. — Але йому ще треба вчитися і вчитися. Гаррі, була класна гра.