Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості

Я — митець. Як творча людина, я потребую іншого співвідношення постійності і змін, ніж інші люди.

Може виявитися, що робота з дев’ятої до п’ятої дисциплінує мене і вивільняє більше часу для творчості. А може бути, що така робота навпаки висмоктує з мене всю енергію і зовсім не дає творити. Я повинна експериментувати, аби дізнатися, що підходить саме мені.

Матеріальний достаток митця зазвичай мінливий. Немає такого правила, що ми повинні постійно сидіти без шеляга за душею, але цілком можливо, що такі періоди траплятимуться. Хороші витвори не завжди добре продаватимуться. Люди купуватимуть, але не завжди вчасно платитимуть. Ринкові умови можуть погіршуватися, навіть якщо сама робота — просто чудова. Я не можу контролювати ці фактори. Залишаючись вірною своєму внутрішньому митцю, я зазвичай створюю те, що потім легко продається — але не завжди. Мені потрібно звільнитися від того, щоб судити про власну цінність і цінність моєї роботи залежно від її ціни на ринку.

Уявлення про те, що гроші визначають мою цінність, дуже важко позбутися. Якщо завдяки грошам визначається справжнє мистецтво, то Ґоґен[23] був шарлатаном. У мене, як у творчої людини, може не бути розкішного будинку, хоча одне не суперечить іншому. Натомість, у мене може бути збірка віршів, пісня, п’єса, фільм.