Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
І можна було б починати переговори, показавши американським контролерам: дивіться, скільки зарядів! Перевіряйте: вони справжні! Хочете обмінюватися? Ви забираєте одну дивізію з Німеччини, ми один заряд з Куби. Ну, добре, - два заряди за дивізію!
Три! Та хоч п'ять!
Однак президент Кеннеді знав точний розклад. І готував удар по позиціях радянських ракет на Кубі.
Уявімо собі наслідки, якби удар був нанесений у жовтні 1962 року. Найпростіший варіант - удар по позиціях радянських ракет легкими палубними штурмовиками А-4 «Скайгок».
Удар по позиціях радянських ракет на Кубі можна було нанести легкими палубними штурмовиками А-4 «Скайгок». «Скайгок» був простою, компактною і фантастично надійною машиною. Максимальна швидкість біля землі 1000 км/год, бойовий радіус 1000 км. Дві 20-мм автоматичні гармати і 3720 кілограмів бомб, напалмових баків, керованих і некерованих ракет. Уявіть собі удар декількох сотень цих маленьких, вертких і злих хижаків. «Скайхокам», які діють на малих і надмалих висотах, радянські ракети комплексу С-75 не страшні: мінімальна висота ураження С-75 - 500 метрів на рівній місцевості. А ось зенітно-ракетним комплексам від «Скайгоків» могло дістатися.
Літачок легенький, крайнє простий, компактний, при базуванні на авіаносцях навіть не треба було складати його крила. «Скайгок» був фантастично надійний. У разі відмови шасі міг здійснювати посадку на двох підвісних паливних баках. При цьому максимальна швидкість коло землі - 1000 км/год. Бойовий радіус - 1000 км.
Кабіна пілота броньована. Дві 20-мм автоматичні гармати і 3720 кілограмів бомб, напалмових баків, керованих і некерованих ракет.
«Скайгок» надійшов на озброєння в жовтні 1956 року; останній літак побудований в лютому 1979 року. Знаходився на озброєнні американського флоту майже півстоліття, до 2003 року. В інших країнах перебуває на озброєнні й понині.
І от уявімо удар цих маленьких, вертких і злісних хижаків.
Всього на Кубі 60 стратегічних зарядів - півтора боєкомплекти для 40 пускових установок ракет 8К63 і 8К65. Це страшна зброя. Один вибух заряду мегатонного класу над великим містом - це мільйони жертв.
Однак два полки ракет 8К65 ще не прибули. Американський флот блокував підходи до Куби. Судна з цими ракетами повернули додому.
16 зарядів по одній мегатоні і 8 зарядів по 2,3 мегатони залишилися без носіїв. Половина термоядерної потужності, зосередженої на Кубі, - марна. Вона використана бути не може.
На Кубі були тільки 24 пускові установки 8К63 і 36 зарядів по одній мегатоні для них. Але півтора боєкомплекти нічого тримати. Якщо 24 пускові установки здійснять один пуск, то не повірю, що хтось їм після цього дозволить підготувати та запустити другу ракету.
Отже, на Кубі стратегічний потенціал 70 мегатон, але в жовтні 1962 року реально можна було нанести удар потужністю тільки в 24 мегатони.
Тепер уявімо, що президент США не став чекати, коли ракети піднімуть у вертикальне положення і почнуть заправляти. Він, скажімо, завдає удар парою сотень «Скайгоків». І навіть не з авіаносців, а з аеродромів Флориди, Алабами, Джорджії. Розміщення кожної радянської пускової установки відомо з точністю до метра. Однією тони осколкових бомб цілком достатньо для виведення з ладу будь-якої відкритої пускової установки. А тут по десятку зубастих дракончиків на кожну пускову, та по три тони бомб у кожного, та вогонь автоматичних гармат. І ніякого ядерного конфлікту після того не станеться.
А якщо мало двох сотень «Скайгоків», так буде чотириста. Або шість сотень.
Недарма Хрущов здригнувся, коли йому доповіли про таку перспективу.
Стривайте, але на Кубі дві дивізії радянських зенітних ракет С-75! 144 пускові установки. П'ять боєкомплектів!
Це, звичайно, так, але «Скайгок», який діє на малій і надмалій висоті, особливо в районах з дуже нерівною місцевістю, «літальні телеграфні стовпи» не страшні. У ракети С-75 мінімальна висота ураження - 500 метрів. Але це на рівній місцевості. А на місцевості нерівній вести боротьбу з раптовими появами вертких літачків ще важче. А ось зенітно-ракетним комплексам від «Скайгоків» могло дістатися.
Але на Кубі 40 радянських МіГ-21! Це велика сила. Однак аеродром, на якому сидів 32-й гвардійський винищувальний полк, не був би залишений без уваги. Та й «Скайгоки» вже вочевидь прийшли би з належним для такого випадку супроводом винищувачів.