Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
8.7.2013 р.
ДМИТРУ
Я тебе вважав за друга,
А ти виявивсь – дермом,
Що ж це трапилось з тобою?
Познайомився з Павлом.
4.7.2013 р.
КИСЛИЙ СИН
Ти скажи, чому наш син,
Ніби кислий апельсин?
Де такого ти взяла?
Бо не тому я дала.
5.7.2013 р.
КОШЕНЯТА
Ой, як хочеться до тебе
Влізти в пазуху, як в небо,
Щоб спіймать ті кошенята
Від яких аж стогне тато.
28.6.2013 р.
НОВА СИЛА
Як у дім ти мій вселилась,
Нова сила появилась,
І напружилась душа,
Ніби хтось впихнув ковша.
28.6.2013 р.
ДІВЧАТА В СОРОЧЦІ
В нас давно хотіли хлопці,
Щоб дівки були в сорочці,
Зараз видно всі три точки,
Щоб на їх дивились хлопці.
20.7.2013 р.
ПЕС І МАХА
Пес накинувся на Маху,
Думав їй нагнати страху.
Киця глянула псу в очі:
Не на ту, браток, наскочив.
20.7.2013 р.
ЯК ЗДОРОВ’Я?
– Як здоров’я? – у сусіда
Запитав наш голова.
– Так нічого. Тільки хлопець
Став підводити бува.
22.7.2013 р.
НІЧОГО ЖАЛІТЬ БІДУ...
Як відкрила ти свій рай,
То ж, дивись, як слід – давай!
Бий відразу на ЗВЕЗДУ,
Нічого жаліть... біду.
23.7.2013 р.
ГОРЕ-ПІЇТ
Ну, а цей горе-піїт –
Ну до чого ж буквоїд,
І хоч в нього мила морда –
Та пристане і до чорта.
Хай там хоч палає небо,
А причепиться й до тебе,
Бо як вас він не гризне,
То до ранку не засне.
17.7.2013 р.
СИН І ДОЦЯ
От тобі і син, і доця,
Тому дай, і доця хоче.
А як ти їй дав зарплату,
То вже їй не треба тато.
От які в нас файні діти! –
Як же нам і не радіти?
17.7.2013 р.
У КОЖНОГО СВОЇ ТУРБОТИ
У Кота є дві турботи:
Це поїсти,
І Кицюні на хвіст сісти.
20.7.2013 р.
ЖІНКИ І БОРЯ
Як жінок не любить Боря,
То чому ж помчав на море?
Бо жінок як не любити,
Там нема чого робити?
1.4.2013 р.
РОЗГУБИЛАСЬ
Ти розгубилась, а чому?
Чи може ти ще не дозріла?
Тоді скажи, чому трава
Там, де сиділа – почорніла?
24.8.1970 р.
ЖАДНИЙ, ЯК ЧОРТ
Жид любить вкрасти, або взять,
Та ми й самі йому даємо,
Бо в українців є що дать,
Тому ми й досі ще живемо.
А те зачухане завжди
Вічно «із голоду вмирає»,
І ніби вовк із лободи
На всіх, як злодій, позирає.
І хоч у того «біднячка»
Навіть уже і з горла преться,
А він не дасть вам і стручка
Навіть, якщо земля здригнеться.
А коли смеркне за вікном,
І Місяць в небі сторожує,
Він кожен раз той «біднячок»
Сидить і долари рахує.
Для нього честь, то – просто дзвін,
Бо з честю жид не зможе жити,
Тому плював на неї він
За що його й прозвали – жидом.
За що ж його нам поважать,
Якщо людей зовсім не любить?
А любить лише тих він фей
Що йому вічно скалять зуби.
Подивіться ви на Мойшу,
Ну таке пархате,
Гроші нікуда дівать,
А пальто – порвате.
Маєш паспорт, що – дурний,
Кого хочеш – того й бий,
Й як посадять за той вчинок
То хіба що в дур-будинок,
18.7.2013 р.
МОСКАЛЕНКО ДМИТРУ
На нього треба втрьох робить,
Аби одного прокормить.
19.7.2013 р.
КОЛИ МИГОТЯТЬ ЗОРІ
Як прихожу я до хати –
Якби я хотів обнять
Ту, яка не хоче спати
І її поцілувать.
Коли час приходить спати
Й зорі в небі миготять,
Як би я хотів з тобою
Разом щастя пошукать.
Ой, ти Яно, ой ти Яно,
Люба дівчинко моя,
Як би я заліз в те жито
Де давно ідуть жнива.
11.7.2013 р.
СОНЯХ
Тільки я прийшов додому
Із дружиною з кіно,
Як в кімнату заглядає
Місяць з вулиці в вікно.
І киває він до мене
Цілу нічку знов і знов,
Підемо гуляти в поле –
Де чекає нас Любов.
10.7.2013 р.
ТАМ, ДЕ КИПАРИСИ
Я біля дівчини приліг,
Де квітували кипариси,
Але наблизитись не зміг
Через її дурні капризи.
28.4.1970 р.