Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)

/e/ — Твоя мова, Сократе, як завжди правдива, — підхопив його Агатон. Мабуть, для того він і приліг поміж нами, щоб нас розлучити. Та марні зусилля! Ось я зараз підійду і приляжу біля тебе.

— І добре зробиш! — сказав Сократ, — ходи-но сюди і приляж ось тут справа від мене.

— О Зевсе! — вигукнув Алківіад. — Скільки я натерпівся від цього чоловіка! Він думає, що завжди мусить узяти гору наді мною. Але якщо не може бути інакше, хай Агатон приляже поміж нами.

— О, ні! — заперечив Сократ. — Це неможливо! Ти вихваляв мене на всі лади, тепер моя черга хвалити того, хто сидить справа від мене. Якби Агатон приліг з твого боку, йому б не залишалося вибору — мусів би знову хвалити мене, замість того, щоб я, нарешті, віддав і йому належне. /223/ Із ласки твоєї, любий Алківіаде, хай тебе завидки не беруть, коли буду хвалити цього юнака. Я щиро хочу сказати в його честь похвальне слово.

— Даруй, Алківіаде, — відгукнувся на те Агатон. — Мені дуже прикро, але я не можу лишитися біля тебе, поспішаю змінити місце, щоб почути, як то мене вихвалятиме Сократ.

— Пора вже й звикнути до цього, — погодився Алківіад. — У присутності Сократа навіть оком не поводи на красенів. Ось і тепер, — як легко вдалося йому примостити Агатона біля себе.

/b/ Агатон устав, аби прилягти біля Сократа. І тут — звідкіль узявся коло дверей веселий гурт гульвіс. Скориставшись, що двері були відчинені — хтось якраз виходив, — вони так і вдерлися до покою і позаймали місця серед гостей. Здійнявся гармидер і вже — ніде дітися — всі почали пити вино, забувши про будь-який порядок і міру. Еріксімах, Федр та інші повиходили, за словами Арістомеда, /c/ а його самого зморив сон. Проспав він багато, тим паче, що й ночі були тоді довгі. Пробудився вже вдосвіта, коли