Життєписи дванадцяти цезарів

12. Усі ці видовища Нерон споглядав із просценію[577]. У гладіаторській битві, яку влаштував у дерев’яному амфітеатрі поблизу Марсового поля (його будували майже рік) не вбив нікого, навіть із каторжників. На арену виставив аж чотириста сенаторів та шістсот римських вершників, багато з яких мали чисту біографію та незаплямовану репутацію; з тих же орденів набрав бійців із дикими звірами та різних прислужників на арену[578]. Влаштував також морську битву, напустивши морської води разом з різними рибами[579], а ще й військові танці грецької молоді[580], вручаючи їм грамоти римських громадян одразу ж після вистави. 2. Військові танці зображали різні сцени: в одній бик сходився із Пазифеєю[581], що була схована у дерев’яній теличці, як видавалося багатьом глядачам; Ікар, злетівши вперше, упав біля імператорського ложа й забризкав Нерона кров’ю. Сам Нерон дуже рідко сидів на іграх, зазвичай оглядав їх зі свого ложа — спочатку через невеликі віконця, а згодом — із відкритого помосту[582]. 3. Влаштовував також п’ятирічні змагання, при чому вперше у Римі провів їх за грецьким звичаєм, у трьох діях — музичній[583], гімнастичній та кінній, назвавши їх Нероніями; для них присвятив свої купальні та гімназій[584], де кожному сенатору та вершнику видавав олію. Суддів обрав жеребкуванням із консулярів, і сиділи вони на преторських місцях. Згодом він сам спустився в орхестру до сенату, й за ораторське та поетичне мистецтво дістав нагороду: змагалося за неї багато поважних людей, однак вони за спільною згодою віддали вінок Неронові. А коли йому дали вінок за гру на лірі, він лиш подякував та наказав занести його до підніжжя статуї Августа. 4. На змаганнях гімнастів, які влаштував у Септах, принісши биків у жертву, зголив свою першу бороду та, поклавши її у золоту шабатурку, оздоблену дорогими самоцвітами, присвятив богам на Капітолії. На змагання атлетів запросив також дів-весталок, оскільки навіть в Олімпії жрицям Церери дозволено на них бути.