Діаболік

— Так і є, — відповіла я. Але тільки-но я вимовила ці слова, як зрозуміла, що то брехня. Мене вчили виглядати безстрашною, але я ніколи так і не подолала цього почуття.

Він погладив мене по руці.

— У будь-якому разі мені шкода, що мене не було поряд і я не пояснив тобі цього раніше.

Його вираз обличчя здався мені дивним. Через деякий час я зрозуміла, що в його очах я побачила ніжність — по-справжньому незахищений погляд на обличчі юнака, який завжди був насторожі. Він продовжував гладити мою руку, і я усвідомила, що він намагався мене заспокоїти. Мене.

Він знав, що я таке. І тим не менше, він намагався мене заспокоїти.

Я озирнулася, але нікого не побачила позаду. Це не була демонстрація прихильності для сторонніх очей. Він просто намагався заспокоїти Діаболіка.

Більше того, він знав, що я збрехала про свою безстрашність, але не засуджував мене за це.

У горлі ніби утворилася якась грудка. Я потерла його, але відчуття не зникло.

Дощ ущух і припинилися блискавки.

— Мені потрібно знайти Дедлі, — пробурмотіла я.

Ми мовчки рушили на пошуки собаки. Місяці нарешті вийшли з-під щільної завіси хмар і пролили на землю сріблясте світло, що переливалося в краплинах води поміж пишних зелених виноградників. «Краса», — знову подумала я. — «Дика і неконтрольована, як і блискавка». Я не знала, захоплююся я нею чи остерігаюся її.

А потім світло ковзнуло по стомленому обличчю Тайруса, і я подумала про тих високопоставлених чиновників, яких ми залишили всередині.

— Я можу сама його знайти, — сказала я. — Тобі не обов’язково мене супроводжувати.

— Я радий можливості взяти перерву. Крім того, буде краще, якщо ми знайдемо ту істоту до того, як вона загризе когось із Люмінарів. Це не сприятиме успіху перемовин.

— Як усе просувається?

На його губах з’явилася посмішка, але очі залишилися серйозними.

— Вони налаштовані скептично. Що й не дивно. Зважаючи на вбивчий простір неподалік, вони бояться, що за кілька десятиліть втратять планету. Вельмишановне Панство не хоче їх чути. Найкраще, що зміг запропонувати Сенатор фон Пасус — це евакуювати всю планету... Люмінарці в ярості. Наразі я наштовхнувся на доволі лютий супротив з їхнього боку, але я сподіваюся, ми дійдемо згоди. Твоя подруга Невені залишиться Намісником тільки номінально. Вони притримають свою декларацію про незалежність до мого сходження на трон. Ставши Імператором, я перегляну політику щодо наукової освіти, і вони отримають доступ до будь-яких відновлених даних, що зможуть допомогти у вирішенні проблеми.

— І вони погодяться на це?

Тайрус відвернувся, насупивши лоба.

— Я сподіваюся на це, бо в іншому разі, я привів нас прямо у ворожі руки.

Ворожі? Я поглянула на нього, бажаючи, щоб він подивився мені у вічі й сказав відверто, наскільки ворожі?