Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Зазначення в ч. 1 ст. 922 ЦК обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за порушення, про які йдеться у цій статті, виявляє відсутність належного розуміння цієї проблеми. Звільнення перевізника від відповідальності у разі неналежного виконання зобов’язання унаслідок дії непереборної сили відповідає ст. 614 і 617 ЦК. Інші обставини, що не залежали від перевізника, мають охоплюватись поняттям випадку, деякі пояснення щодо змісту якого даються у ст. 617 ЦК. Що стосується усунення несправності транспортного засобу, то воно відповідно до спеціального правила ч. 1 ст. 922 ЦК звільняє перевізника від відповідальності за порушення, про які йдеться, незалежно від наявності вини перевізника у виникненні несправності, якщо тільки ця несправність створювала загрозу життю або здоров’ю пасажирів. Це правило встановлене для того, щоб перевізник не прагнув використовувати несправні транспортні засоби з метою уникнути відповідальності за затримку відправлення транспортного засобу та порушення строку доставлення пасажирів до пункту призначення.
Відповідно до ст. 94 Повітряного кодексу [21] перевізник звільняється від відповідальності за прострочення доставки пасажира, якщо прострочення сталося унаслідок несприятливих метеорологічних умов. Несприятливим метеорологічним умовам не притаманна ознака надзвичайності, але ознаку невідворотності вони мають. Цього достатньо для висновку про те, що несприятливі метеорологічні умови є різновидом непереборної сили, яка виключає відповідальність перевізника за порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення.
3. Затримка відправлення транспортного засобу дає право пасажиру відмовитися від перевезення (такі дії мають кваліфікуватися як конклюдентні дії, що свідчать про виявлення волі на розірвання договору перевезення) і вимагати повернення провізної плати. Відповідно до п. 14 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом [271] у таких випадках пасажирові повністю повертаються кошти, сплачені ним під час придбання проїзного документа, в тому числі за послуги, пов’язані з резервуванням місць. Затримання відправлення в рейс автобуса та відмова в зв’язку з цим пасажира від перевезення також є підставою виникнення обов’язку перевізника повернути пасажирові вартість проїзду, включаючи збір за попередній продаж квитків та автостанційний (автовокзальний) збір (п. 117 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту [316]). Це передбачає виплату на користь пасажирів дещо більших грошових сум, ніж сума провізної плати.
4. У разі, коли внаслідок запізнення транспортного засобу в пункт призначення, який для пасажира є пунктом пересадки, пересадка не відбулася, на перевізника покладається обов’язок відшкодувати пасажирові збитки. Ці збитки зазвичай полягають у витратах пасажира на придбання нового квитка (вони відшкодовуються за вирахуванням суми, яка була повернена пасажирові у зв’язку з поверненням квитка, поїздка відповідно до якого не відбулася), на оплату вартості проживання у готелі в період очікування нового рейсу тощо.
Частина 3 ст. 922 ЦК не передбачає відшкодування пасажирові моральної шкоди. Але це не виключає відшкодування моральної (немайнової) шкоди на підставі загального правила ст. 23 ЦК.
5. У випадках незбереження багажу (вантажобагажу) перевізник несе відповідальність перед пасажиром (іншою фізичною особою), за правилами про відповідальність за незбереження вантажу. При цьому пасажир (інша фізична особа) має також право на відшкодування моральної шкоди на підставі ч. 1 ст. 23 ЦК.
Стаття 922 ЦК, інші положення цього Кодексу не передбачають відповідальності перевізника перед пасажиром в інших випадках. Така відповідальність може бути встановлена договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Зокрема, із ст. 105 СЗУ випливає неможливість встановлення договором відповідальності залізниці перед пасажиром. Закони «Про транспорт» [65], «Про автомобільний транспорт» [190] не виключають встановлення договором відповідальності автомобільного перевізника перед пасажиром. Але, як правило, це є неможливим, оскільки договір перевезення має ознаки договору приєднання, в якому одна сторона пропонує договір для приєднання, а інша — не пропонує свої умови, а лише приймає рішення про те, приєднатися до запропонованого договору чи ні.
Стаття 923. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу