48 законів влади

Спостереження 1

1615 року 30-річний єпископ Люсонський, згодом відомий як кардинал Рішельє, виголосив промову перед представниками трьох станів Франції — духівництвом, шляхтою і посполитими. Рішельє був обраний, щоб служити виразником інтересів духівництва — величезна відповідальність для людини ще молодої й не дуже відомої. Про всі важливі актуальні проблеми Рішельє говорив у дусі церковних настанов. Але під кінець він зробив щось, що не мало ніякого стосунку до церкви, але було вирішальним для його кар’єри. Він звернувся до п’ятнадцятирічного короля Луї XIII і до королеви-матері Марії де Медічі, яка сиділа позаду Луї і, як і належить регентці, мала правити Францією до настання повноліття сина. Усі чекали, що Рішельє звернеться до короля із звичайним напутнім словом. Натомість він дивився тільки на королеву. Рішельє завершив свій виступ довгою улесливою похвалою їй, настільки пристрасною, що дехто в Церкві образився. Але усмішка на обличчі королеви, яка радо сприймала компліменти Рішельє, була незабутньою.

Роком пізніше королева-мати призначила Рішельє державним секретарем у закордонних справах, що для молодого єпископа було нечуваною удачею. Він тепер увійшов до вузького кола влади і вивчав, як функціонує двір, наче це був годинниковий механізм. Італієць Кончино Кончині був фаворитом королеви-матері, чи радше її коханцем, що робило його найвпливовішою людиною у Франції. Кончині був самозакоханим фатом, і Рішельє знайшов правильний підхід, трактуючи його як короля. Через кілька місяців Рішельє став одним із улюбленців Кончині. Але в 1617 році сталося те, що перевернуло все догори дригом: юний король, який доти поводився як ідіот, наказав убити Кончині та ув’язнити найвпливовіших його поплічників. Завдяки цьому Луї став до стерна держави та усунув королеву-матір.

Чи помилився Рішельє у своїй грі? Він був наближений і до Кончині, і до Марії де Медічі, а їхні радники й міністри були нині не у фаворі, а дехто — під арештом. Саму королеву-матір замкнули в Луврі, як у в’язниці. Рішельє не марнував часу. Усі покидали Марію де Медічі, а він залишився з нею. Він знав, що Луї не буде її ліквідовувати, бо був іще занадто молодий і завжди занадто прив’язаний до матері. Рішельє як єдиний впливовий друг, що залишився біля королеви, став важливим зв’язковим між королем і його матір’ю. За це він отримав її заступництво і зміг пережити палацовий переворот і навіть жити в достатку. Упродовж кількох наступних років королева-матір стала ще більше залежати від Рішельє, і 1622 року вона відплатила йому за відданість: завдяки заступництву її прибічників у Римі Рішельє отримав високий пост кардинала.

Перед 1623 роком у короля Луї почалися клопоти, він не міг знайти довіреного радника. Попри те що Луї був уже молодим чоловіком, а не підлітком, він залишався дитиною в душі, і державні справи були йому не до снаги. Тепер, коли Луї зійшов на трон, Марія не була регенткою й теоретично не мала влади, проте син і досі прислухався до неї, і вона йому торочила, що Рішельє — його єдиний рятівник. Спочатку Луї й чути про це не хотів, рішуче ненавидів кардинала і терпів його лише через любов до матері. Однак, перебуваючи у дворі в ізоляції й скутий власною нерішучістю, він відступився і зробив Рішельє спочатку головним радником, а згодом — прем’єр-міністром.