Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Триллеры » Пожежник
Пожежник - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Пожежник

Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:

Джо Гілл, дворазовий володар премії Брема Стокера, підготував для читачів моторошну історію про всесвітню пандемію спонтанних самозаймань, здатну винищити цивілізацію до ноги, про гурт несподіваних звитяжців, які борються за порятунок людства, і про загадкового чоловіка на прізвисько Пожежник. Серед хаосу жахливої пошесті колишня медсестра Гарпер Ґрейсон, підхопивши хворобу, бореться не за власне життя, а за життя своєї майбутньої дитини: відомі випадки, коли хворі матері народжували цілком здорових дітей. От тільки чи встигне Гарпер виносити дитину, ховаючись від кремаційних загонів, які знищують усіх носіїв вірусу самозаймання?
1 ... 88 89 90 91 92 93 94 95 96 ... 276
Перейти на страницу:

Опанувавши себе, він спробував ще раз — підтягнувся до старого чорного шкіряного сидіння. На металевій дужці, прикріпленій збоку від вітрового скла, висів мідний дзвін. Справжнісінький дзвін з важким залізним ударником усередині.

Вона обійшла вантажівку і залізла до нього, сівши поруч. Позаду сидінь було встановлено кілька іржавих сталевих кронштейнів; халіган ідеально туди вписувався.

Двигун, завівшись, видав серію приємних клекотливих звуків, від яких Гарпер на думці зринув, замість вантажівки, шурхіт одягу в сушарці.

— Сестро Вілловз, будь любонькою і смикни важіль уперед та вправо.

Він тримав праву руку скоцюрбленою на колінах, взявшись лівою за кермо. Їй не подобалося, як викривилося його праве зап’ястя.

— Краще дай мені оглянути твою руку, — запропонувала вона.

— Може, якось на дозвіллі, — відповів він. — Важіль.

Вона перевела важіль у задній хід, поки Пожежник працював над зчепленням.

Джон рушив, вантажівка виїхала на дорогу з-під тіні великого дуба, тоді він попросив її увімкнути першу передачу. Коли вони проїхали повз поліцейський відділок і парковку, він потягнувся крізь вікно і закалатав у дзвін: «дзень-дзень». У пам’яті зринули старі кліпи про трамваї Сан-Франциско.

Коли вони їхали, їх бачило, певно, людей з п’ятдесят, проте ніхто не став на них зважати. Один поліцейський навіть припідняв до них кашкета. Гарпер знову виглядала Джейкоба, та його більше не було біля «фрейтлайнера», а в метушливій юрбі розгледіти чоловіка не вдалося.

— У тебе власна пожежна вантажівка, — прокоментувала вона.

— У світі, де палає кожен закуток, це напрочуд непоказний транспорт. А ще ти собі навіть уявити не можеш, як часто стає у пригоді шістдесятифутова драбина.

— Можу. Ніколи не знаєш, чи доведеться допомагати дитині тікати з третього поверху лікарні.

Він кивнув.

— Чи замінити ви-и-исоко підвішену лампочку. Потягни важіль ще раз. На другу... о, чудово.

У раптовому пориві швидкості вони лишили позаду багаття, дим, сморід спалених людей та собак.

Надворі була суха морозна ніч. У вантажівці, що їхала зі швидкістю тридцять миль на годину, панувала справжня Арктика.

Він увімкнув двірники, які розмазали смужки попелу по усьому вітровому склу.

— Йой, — промовив він. — Ти тільки-но подивися. Ми більшу частину Род-Айленду можемо заразити хіба з тим, що в нас на лобовому склі є.

Вона мчали крізь ніч.

— Попіл, — сказала вона. — Річ у попелі. Ось чому я не заразила Джейкоба. Хвороба передається не через дотик. Має бути контакт з попелом.

— Це навдивовижу поширений спосіб розмноження грибків. Третю передачу, будь ласка. Дякую. Фермери в Південній Америці палять заражений врожай, а повітряний потік відносить спори грибка у попелі за півсвіту, аж до Нової Зеландії. Draco incendia trychophyton нічим не відрізняється. Спору ти вдихаєш разом з попелом, який захищає її й готує до розмноження. Незабаром вона вже колонізує нерухомість, прямо у тебе в легенях. Можеш нас перемкнути на четверту... так, чудуво, — він втомлено всміхнувся й додав: — Знаєш, я був поруч, коли ти заразилася. Того дня, коли згорів шпиталь. Бачив, як усі ви вдихали попіл, але прибув запізно, аби усіх попередити.

Вони наїхали на вибоїну — автомобіль, здавалося, не мав жодних амортизаторів, тож вони відчули кожен жолоб, тріщину, заглибину і ямку, — і Джон застогнав.

— Ще не пізно попередити решту світу.

— Тобто? Ти гадаєш, я перший зрозумів, що спора поширюється з попелом, чи що? Я лише смиренний міколог коледжу штату. Тобто був ним. Певен, що процес уже добре вивчили в тих місцях, де драконяча луска є першочерговим інтересом. Де б то не було.

— Ні. Якби вони розуміли, яким шляхом це передається, то попереджали б людей.

— Можливо, так і роблять... у тих закутках країни, які не поринули у хаос та відійшли мерцям. От тільки розумієш — ми з навітряного боку. Звідусіль. Північноамериканська струменева течія змітає все в наш бік. Ті, хто ще не підхопив спору, підхоплять завтра. Чи за рік. Гадаю, вона може чекати хазяїна в попелі напрочуд довго. Тисячі років. Може, мільйони.

Пожежна вантажівка з’їхала на ліве узбіччя дороги. Край капота підрізав поштову скриньку, відправивши її в політ. Гарпер вхопилася за кермо й допомогла Джону вивести вантажівку назад, на щербату середину дороги.

1 ... 88 89 90 91 92 93 94 95 96 ... 276
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)