Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Захекані ляльки, тримаючись за руки, боязко піднімалися сходами все вище і вище. Бідненькі вони! Уявіть себе на їхньому місці. Звичайно, воно дуже просто, коли сидиш у мішку Феї, що сама покладе вас у чорну панчоху. А спробуйте самі дістатися туди без допомоги Феї, що ви тоді заспіваєте? Доводиться і похвилюватися. Але я знаю напевне, що жодна іграшка не переплутала адреси і що кожна бідна дитина, прокинувшись рано-вранці, усміхнулася від щастя.
Висадивши пасажирів, Мотоцикліст натискав на стартер, давав газ, і мотоцикл мчав далі.
- На наступній зупинці мешкає п'ятирічний хлопчина Паоло ді Паоло. Раджу злізти комусь із Ляльок-Ар-тисток.
- Комусь із Ляльок-Артисток?- хором вигукнули всі три Ляльки, що милувалися з вікна запорошеним снігом містом.- Це неможливо! Напевно, ви хотіли сказати «усім Лялькам-Артисткам»? Хіба ви не розумієте, що ми живемо тільки вкупі? Тепер, коли ми маємо серце, тобто троє сердець, це було б для кожної з нас потрійним горем.
Закінчилося все тим, що три Ляльки злізли з поїзда і, не звертаючи уваги на сердиті вигуки Начальника Вокзалу - той не хотів розлучатися зразу з трьома своїми пасажирами,- пішли, весело підстрибуючи і пританцьовуючи, як і годиться артистам. Вони, зрозуміло, не поспішали і весь час повертали одночасно свої голови то праворуч, то ліворуч. А коли оглядалася одна лялька, то за нею те саме робили й дві інші.
- Хлопчик не натішиться нами,- впевнено казали вони,- бо з трьома ляльками він зможе гратися в театр. А що йому робити з однією іграшкою?
- Гаразд, гаразд, тисяча розпоротих китів! Ідіть уже, і нехай вам щастить!
- Щиро дякуємо, синьйоре Капітане!- гукнули Артистки.
І, йдучи вгору по сходах, вони розмірковували так:
- Дарма, що нашого хлопчика звуть не Франческо, [236] а Паоло, ми все одно будемо його любити. Ми любитимемо його втричі більше, ніж будь-хто, бо в нас троє сердець.
І вони згорда поглядали на груди, щоб пересвідчитися, чи серця ще на місці. Серця червоніли, наче вишні, і були гарячі, мов жарини.
«Якщо наш хлопчик мерзнутиме, ми його зігріємо»,- думали вони про Паоло.
Що за дивні думки? Щоб іграшка гріла?
А втім, чом би й ні: адже гріють не тільки печі й грубки. Лагідні слова і навіть три ляльки на шворочках можуть зігріти дитячі серця.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Капітан Півбороди вирушає в плавання
На другій зупинці дійшла черга і до Капітана Півбороди.
Ось як це сталося. Мотоцикліст підняв руку і зупинив колону.
- Дім Маріно Россі,- оголосив він, не заглушаючи мотора.
- Маріно?* Є й такий хлопчик? Маріно! Тисяча ки-тів-моряків! Це вже стосується мене...
Сподіваюся, ви впізнали голос Капітана Півбороди.
- Якщо його звуть Маріно, то йому має подобатися море. А коли йому подобається море, то йому потрібний і корабель. А коли так, то у мене до його послуг найшвидший і найміцніший у світі трищогловий корабель. Друзі, допоможіть мені спустити корабель з платформи.
Щоб зайти в дім Маріно, треба було подолати три східці.
Головний Інженер-Конструктор змайстрував спеціальний жолобок, який підставили під Вітрильник. Потім усі роботи потягли за трос і витягли корабель через три східці аж до порога.
Маріно - італійською мовою означає «матрос, моряк». [237]
- Дякую! Все інше тепер я сам влаштую!- заявив Капітан Півбороди.- Можете їхати собі далі, друзі. Дайте мені змогу хутенько зробити лад на кораблі. Ну, йдіть, чого чекаєте? Тисяча копчених китів, чого ви поставали, мов укопані?
Проте іграшки стояли, опустивши руки, і сумно, з сльозами на очах дивилися на Капітана. Він таки був любий кожному.
Хоч іноді Півбороди й лаявся, та всі знали, що не від злості.
- Не хвилюйтеся так, мій любий!- сказав Срібна Пір'їна, вийнявши з рота люльку.
- Хто це хвилюється? Що це означає - хвилюватися? Я цього слова зовсім не розумію. Навіть словника нема, щоб подивитися, що воно означає. А якби й мав словника, то не шукав би,- буркнув Капітан.
А насправді хвилювався й він, старий морський вовк, Капітан славетного трищоглового Вітрильника.
- Ми ще побачимося,- сказав Капітан,- адже земля обертається. Чи, може, ви не вчили географії? Лише гори стоять нерухомо на своїх місцях, проте я тут зовсім не бачу гір.