Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
Стискаючи червоний шкіряний стержень — ейдж, — Кара пригнулась, готова до атаки.
— Кара, ні! — Заволав Річард.
Він уже щодуху біг через луг, коли Кара стрибнула і обрушила ейдж на шию Ніккі.
Ніккі, застогнавши від болю, звалилася на коліна. Келен теж закричала і впала слідом за Ніккі.
Кара схопила Ніккі за волосся і ривком закинула їй голову.
— Пора подихати, відьма!
Ніккі навіть не намагалася чинити опір. Хоча ейдж був буквально в дюймі від її горла.
Річард стрибнув на Морд-Сіт, відчайдушно сподіваючись, що не запізниться. Він схопив Кару за талію, перекинув на спину, на мить здивувавшись шовковистості її шкіри і залізним мускулам. Від удару в Морд-Сіт на секунду вибило дух.
Кара була в такій люті, що обрушила ейдж на Річарда, навіть не розуміючи, що це він. Зараз вона знала одне — їй завадили захистити Келен.
Ейдж встромився в вилицю. Відчуття було таке, ніби його пригостили залізним прутом, а потім миттєво вдарила блискавка. Річард осліп від болю. У вухах дзвеніло, дихання зупинилося. На нього миттєво обрушився каскад моторошних спогадів.
Кара хотіла одного — вбивати. Річард прокинувся саме вчасно, щоб перехопити її зап'ястя і притиснути до землі, поки Кара не встигла накинутися на Ніккі. Безумовно, Морд-Сіт була просто чудова, але цих жінок вчили протистояти магії, а не грубій силі, саме тому вона намагалася змусити Ніккі застосувати магію — тільки так Кара могла захопити її в полон.
Річард не звертав уваги на оголене тіло, що звивалося під ним. У роті стояв присмак крові. Він уважно стежив за її рукою з ейджем. Голова гула, він з останніх сил намагався не знепритомніти. Єдине, на що він зараз був здатний, — це притискати Кару до землі.
Морд-Сіт заразт являла собою куди більшу загрозу життя Келен, ніж Ніккі. Якби Ніккі хотіла вбити Келен, вона б уже давно це зробила. Нехай Річард і не розумів, що Ніккі сотворила з Келен, але він вже вловив основну суть того, що відбувається.
На оголені груди Кари капала кров, яскраво-червона на білій шкірі.
— Кара, припини! — Щелепа рухалася, хоч і болісно. Значить, не зламана. — Це я. Перестань! Ти вб'єш Келен. — Кара завмерла, свердлячи його сердитим розгубленим поглядом. — Те, що ти робиш з Ніккі, відбувається і з Келен.
— Ти б краще його послухала, — почувся позаду нього оксамитовий голосок Ніккі.
Річард відпустив зап'ястя Кари. Та торкнулася куточка його губ.
— Прошу вибачення, — прошепотіла вона, зміркувавши, що накоїла. Судячи з тону, вона говорила цілком щиро. Річард кивнув, підвівся, допоміг встати Морд-Сіт і лише після цього повернувся до Ніккі.
Ніккі стояла прямо, в тій же гордій вільній позі. Всі її увага, вся її магія були зосереджені на Келен. Спокійна, але люта сила всередині Річарда прокинулася, чекаючи команди, але він не знав, як використовувати магію, щоб зупинити Ніккі, а тому стримувався, боячись піддати Келен ще більшій небезпеці.
Келен теж стояла, знову пришпилена до стіни будинку білим світловим променем. Зелені очі розширилися від болісного впливу магії.
Руки Ніккі піднялися. Вона притиснула долоні до серця, поверх світла. Тепер вона стояла спиною до Річарда, і було видно, що світло проходить крізь неї, немов пожираючий плоть вогонь. Промінь світла, звиваючись, те ж саме робив і з Келен, ніби пропалюючи її. Однак Річард бачив, що світло не вбиває Келен. Вона все ще дихає, все ще ворушиться — людина, в якій пропалили би наскрізну дірку, так себе не веде. Річард відмінно знав, що там, де справа стосується магії, не варто вірити своїм очам.
Тим часом тіло Ніккі знову почало ущільнюватися, світло померкло і згасло.
Келен обм'якла. Очі її закрились, немов вона не могла більше бачити стоячу перед нею жінку.
Річард кипів від люті. Магія всередині нього звернулася, як готова вжалити гадюка. Чи не найбільше на світі йому хотілося зарубати цю жінку. Єдине, чого йому хотілося більше, — це щоб Келен залишалася жива і здорова.
Ніккі люб'язно посміхнулася Келен і повернулася до Річарда.
— Річард. Давно не бачилися. Ти відмінно. Виглядаєш.
— Що ти накоїла? — Крізь зуби прогарчав він. Вона посміхнулася, як посміхається дитині матір, — ласкаво, терпляче. Зітхнувши, як після тяжкої роботи, Ніккі вказала на Келен.
— Я наклала закляття на твою дружину. Річард чув за плечем важке дихання Кари. Вона стояла так, щоб не заважати йому вихопити меч.