Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
Нині начальник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Євген Жуков тоді служив на посаді заступника командира розвідроти 79-ї Миколаївської десантної бригади. Для нього це була перша бойова операція у житті.
Євген Жуков, начальник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у червні 2014 року — заступник командира роти 79-ї оамбр ВДВ ЗСУ:
— На той момент, коли почалися бойові дії, у нас перша засада була в посадках. Ще не доїжджаючи до блокпоста, вилетів бус, вистрибнули дядьки, почали з РПГ, гранатомета, автоматичної зброї стріляти по першій машині колони. І все бійці одразу почали на всі боки стріляти. Такий був шквал вогню! Потім я по радіостанції почув — я в другій колоні йшов — що є втрати у нас. Один 200-й (вбитий), кілька 300-х (поранених). Мені все було цікаво. Навіть вид убитого і поранених. Як надати першу медичну допомогу. Мені здавалося, що це казка якась, сон, може бути. Нічого собі — така «двіжуха»! А потім минуло хвилин тридцять, і всі почали розуміти, що серйозний «заміс» намічається. Наша піхота висадилася з машин і йшла з боків і ззаду БТРів під їх вихлопними трубами. Три години йдеш, а на наступний день голова у тебе просто розривається через те, що дихав цим газом.
Коли вже почали бойовики валити жорстко з гранатометів РПГ і СПГ за першими нашими БТРами, то Максим Миргородський, позивний «Майк», нинішній командир 95-ї бригади, дав команду спустити танки з тягачів. Пустили два танка і йшли вже так: два БТРа — танк — два БТРа — танк. Виходить, тоді вже танки повністю в нашому підпорядкуванні були, і ми давали їм команди. У противника там блокпости стояли, бетонні брили, окопи. БТРи просто роз’їжджалися в сторони, і танк тупо валив: мета така-то, орієнтир такий-то. «Мишка-1. Вогонь! » «Прийняв». Ба-бах — і все!
Нищівний вогонь танків 17-ї Окремої Криворізької танкової бригади суттєво допоміг десантникам знести бетонні укріплення бойовиків у напрямку головного удару. Лиман штурмували з трьох боків армійці-десантники ВДВ батальйонно-тактичними групами, сформованими зі складу двох бригад: 79-ї Миколаївської та 25-ї Дніпропетровської.
Дев’яносто п’ята Житомирська водночас проводила відволікальний удар на Семенівку по трасі як на основний укріплений район висадкою десанту спецпризначенців у ворожому тилу. Вогневу підтримку забезпечували артилерійські батареї 55-ї Запорізької окремої артилерійської бригади та авіація. Бойові порядки передових штурмових груп 79-ї та 95-ї оаембр заходили в місто основною дорогою від трас М-03 через зону густого заліснення з обох боків дороги. Кожен із бійців тримав під прицілом свій визначений сектор у «зеленці».
До певного часу ми вели бойові дії, після чого зупинились для відпочинку в «зеленці». Рано-вранці знову вишикувались у бойовий порядок і пішли далі.
І тепер пам’ятаю таку цікаву картину: двометровий снайпер зі Збройних сил України йшов біля мене і вицілював у приціл противника в лісовій смузі. І коли він водив стволом вліво-вправо, мені навіть не треба було пригинатися з моїми 1,9 метра — настільки він був високою людиною.
Узяли місто (Лиман, — авт.) надвечір 5 червня. Уздовж дороги лежали тіла людей у різних камуфляжах. Було зрозуміло, що це місцеві сепаратисти. Але що цікаво — на фоні цієї картини закохані парочки прогулювались вулицями, узявшись за ручки. Тоді я відчув, що паралельно з’єдналися дві реальності: мир і війна, життя і смерть…
Коли ми заходили на територію якогось заводу у передмісті Лимана, була інформація, що там є озброєні люди. Завдання спецпідрозділу — тонка робота: зачистка вулиць, вистежування бандформувань. Після нас уже працювала поліція по будинках і квартирах.
• Зведення новин
• Райцентр Амвросіївка на Донеччині оточили сили антитерористичної операції.